Всеволод Чабанець
Європейський Союз продовжує закуповувати значні обсяги російського скрапленого природного газу, незважаючи на політичні заяви про поступову відмову від енергетичної залежності від росії. З січня по вересень до портів ЄС надійшло 12,18 млн тонн російського СПГ загальною вартістю 7,88 млрд євро. Ці цифри свідчать, що обмеження проти російського енергетичного сектору не охоплюють усі напрямки торгівлі, а європейський газовий ринок і надалі частково спирається на постачання з країни-агресора.
Збільшення закупівель російського газу відбувається на тлі гучних обіцянок ЄС скоротити імпорт викопного палива з росії та повністю позбутися такої залежності. Після початку повномасштабної війни проти України європейські держави почали шукати альтернативних постачальників, нарощувати імпорт скрапленого газу з інших регіонів і розвивати відновлювану енергетику. Однак на практиці російський СПГ продовжує потрапляти на європейський ринок через морські термінали.
Чому Європа продовжує купувати російський СПГ
Однією з головних причин залишається відсутність повної заборони на імпорт російського скрапленого природного газу. На відміну від окремих обмежень щодо російської нафти та нафтопродуктів, постачання СПГ тривалий час залишалося сферою, де європейські компанії могли укладати контракти та приймати вантажі. Це пояснюють необхідністю зберігати стабільність енергосистеми, уникати дефіциту палива й не допустити різкого зростання цін для промисловості та населення.
Скраплений газ має особливе значення для країн, які після скорочення трубопровідних поставок почали активно використовувати морські термінали. СПГ доставляють танкерами, після чого його регазифікують і подають у газотранспортну систему. Така інфраструктура дає змогу швидко змінювати напрямки імпорту, але водночас створює можливість для збереження російської присутності на європейському ринку.
Ще один фактор — довгострокові комерційні домовленості. Частина європейських імпортерів має контракти, укладені до початку масштабної енергетичної кризи. Їхнє дострокове припинення може призвести до фінансових втрат, судових спорів або необхідності купувати аналогічні обсяги газу за вищою ціною. У результаті компанії продовжують виконувати чинні угоди, навіть якщо політична риторика ЄС передбачає поступове припинення таких закупівель.
Російський газ приносить Москві мільярди
Сума у 7,88 млрд євро демонструє, що імпорт російського СПГ залишається не лише енергетичним, а й фінансовим питанням. Кошти від продажу газу підтримують російські компанії, бюджетні надходження та здатність кремля фінансувати державні програми, зокрема пов’язані з війною проти України. Навіть якщо газ купують приватні європейські структури, платежі зрештою формують дохід російських виробників і постачальників.
Для росії європейський напрямок важливий ще й тому, що він допомагає компенсувати втрати від скорочення трубопровідного експорту. Морські поставки дають змогу гнучкіше розподіляти вантажі між покупцями та підтримувати завантаження виробничих потужностей. Російський СПГ може прямувати до європейських портів як кінцевий товар або використовуватися для подальшого перевантаження й реекспорту в інші регіони.
Водночас сам факт доставки газу до портів ЄС не завжди означає, що весь обсяг споживається саме в країні призначення. Частина палива може надходити до загальної газотранспортної системи та продаватися на внутрішньому ринку за принципом змішаних потоків. Через це простежити кінцевого споживача окремого вантажу складно. Проте фінансовий результат для російських експортерів залишається очевидним: європейський попит забезпечує їм стабільний канал збуту.
Як закупівлі впливають на енергетичну політику ЄС
Зростання імпорту російського СПГ створює суперечність між заявленою політикою Євросоюзу та реальною поведінкою ринку. Брюссель прагне скоротити залежність від російських енергоносіїв, але одночасно держави-члени намагаються гарантувати доступність газу та уникнути нового цінового шоку. Такий компроміс дозволяє зберігати постачання, але послаблює послідовність санкційної політики.
Для європейських споживачів російський СПГ може здаватися привабливим через конкурентну ціну та доступність великих партій. Проте короткострокова економія має стратегічну ціну. Кожна додаткова закупівля підтримує модель, за якої енергетичні доходи росії використовуються для збереження політичного та військового впливу. Крім того, залежність від нестабільного постачальника робить Європу вразливою до майбутніх криз, шантажу або раптових змін торговельної політики.
Щоб реально скоротити імпорт російського газу, ЄС необхідно одночасно розвивати кілька напрямків. Йдеться про збільшення постачань СПГ з альтернативних країн, розширення міждержавних газових з’єднань, прискорення переходу на відновлювані джерела енергії та зменшення загального споживання газу. Важливу роль також відіграють енергоефективність будівель, модернізація промисловості та розвиток систем накопичення електроенергії.
Експерти енергетичного ринку наголошують, що повна відмова від російського СПГ потребує не лише політичного рішення, а й чіткої практичної стратегії. Європейським країнам доведеться погодити спільні правила для імпортерів, визначити строки завершення чинних контрактів і не допустити ситуації, коли заборона в одній державі компенсується збільшенням закупівель в іншій. Без узгодженого підходу російський газ і надалі знаходитиме шлях до європейського ринку.
Показник у 12,18 млн тонн за дев’ять місяців демонструє масштаб проблеми. Попри заяви про енергетичну незалежність, ЄС поки що не розірвав усі комерційні зв’язки з російськими постачальниками. Сума у 7,88 млрд євро стала свідченням того, що європейський газовий ринок залишається важливим джерелом доходів для росії. Подальше скорочення таких закупівель залежатиме від готовності держав-членів поставити політичні та безпекові цілі вище за короткострокову вигоду від дешевшого палива.