Всеволод Чабанець
Масові протести у Франції, які спочатку мали мирний характер, завершилися масштабними заворушеннями в кількох великих містах. 17 жовтня на вулиці країни вийшли щонайменше 550 тисяч людей. Демонстранти виступали проти дорожнечі, зростання цін на пальне, проблем у системі освіти та скорочення державного фінансування. Водночас у другій половині дня мирні акції почали переростати в погроми, підпали й сутички з поліцією.
За даними Міністерства внутрішніх справ Франції, близько 110 тисяч учасників протестів зібралися в Парижі. Організатори назвали значно більшу цифру — приблизно 800 тисяч протестувальників по всій країні. До вуличних акцій приєдналися школярі, студенти, профспілкові активісти, представники лівих політичних рухів і прихильники «жовтих жилетів».
Під час демонстрацій протестувальники вимагали знизити ціни на базові товари, відмовитися від підвищення вартості пального та збільшити фінансування навчальних закладів. Однак у багатьох містах ситуація швидко вийшла з-під контролю. Групи радикально налаштованих учасників почали атакувати магазини, адміністративні будівлі, мерії та поліцейські об’єкти.
Які міста Франції постраждали від погромів
Найбільших руйнувань зазнав Лімож. Там учасники заворушень розбили вікна міської мерії, проникли всередину будівлі та влаштували підпал. Йдеться про історичну споруду, зведену у 1883 році за зразком паризької ратуші. Вогонь знищив значну частину будівлі: обвалився дах, а також було втрачено приблизно дві третини фасаду. Представники місцевої влади назвали подію катастрофою для культурної спадщини міста.
У Бордо протестувальники прорвалися до резиденції префектки. На подвір’ї спалахнула пожежа, а приміщення зазнали значних пошкоджень. Для відновлення контролю над об’єктом довелося залучити спеціальний підрозділ поліції RAID. Ситуація залишалася напруженою і в центральній частині міста: на головній торговій вулиці пограбували та підпалили магазин спортивних товарів. Полум’я поширилося на сусідню будівлю, через що рятувальникам довелося евакуювати людей.
Спроби прорватися до міських адміністрацій зафіксували також у Марселі, Ліллі, Кале та Анже. У Ліоні згорів туристичний офіс, а в Парижі, за словами міського голови Еммануеля Грегуара, цілі вулиці були «методично спустошені». Пограбування магазинів відбувалися у Страсбурзі, Руані, Нанті, Ренні, Тулузі та інших населених пунктах.
За попередніми даними, поліція затримала близько 400 людей. Правоохоронці застосовували спецзасоби для розгону натовпу та блокування доступу до адміністративних будівель. Уряд заявив, що розслідуватиме кожен випадок підпалу, пограбування та нападу на представників влади.
Міністр внутрішніх справ Лоран Нуньєс заявив, що за організацією найбільш агресивних акцій можуть стояти ультраліві угруповання. За його словами, до погромів також долучилися люди, які скористалися загальним хаосом для пограбування магазинів і пошкодження майна.
Поранені поліцейські та важкий стан протестувальника
Масові заворушення призвели до численних травм серед правоохоронців і демонстрантів. За інформацією французького МВС, поранення отримали щонайменше 60 силовиків. Двох поліцейських доправили до лікарні без свідомості. Медики також надавали допомогу учасникам протестів, які постраждали під час сутичок і пожеж.
Один із найсерйозніших інцидентів стався у Сент-Етьєні. 17-річний протестувальник підняв із землі поліцейську гранату, після чого вибух спричинив тяжке каліцтво — хлопець втратив руку. Обставини події розслідує поліцейська інспекція. Правоохоронці мають встановити, за яких умов граната опинилася серед натовпу та чи були дотримані всі правила застосування спецзасобів.
Представники влади наголосили, що право на мирні зібрання не означає дозволу на насильство, підпали або руйнування історичних будівель. У містах, де тривали заворушення, посилили патрулювання, а біля мерій, префектур і транспортних вузлів виставили додаткові підрозділи поліції.
Як влада Франції реагує на протести
Президент Франції Еммануель Макрон заявив, що всі учасники нападів на державні установи, магазини та правоохоронців мають бути притягнуті до відповідальності. Він підкреслив, що держава не дозволить перетворити соціальне невдоволення на кампанію руйнування та залякування громадян.
Прем’єр-міністр Себастьян Лекорню скликав кризовий штаб для координації дій центральної та місцевої влади. Міністр юстиції Жеральд Дарманен доручив прокурорам вимагати арешту для підозрюваних у найтяжчих злочинах, зокрема підпалах, пограбуваннях і нападах на силовиків. Водночас уряд не планує запроваджувати надзвичайний стан, оскільки вважає, що ситуацію можна стабілізувати за допомогою посилених поліцейських заходів і кримінальних розслідувань.
Французькі політичні сили по-різному оцінюють причини заворушень. Лідер «Непокірної Франції» Жан-Люк Меланшон звинуватив поліцію в тому, що її дії нібито сприяли загостренню ситуації. Натомість Марін Ле Пен поклала відповідальність за хаос на ліві рухи та їхніх прихильників. Політична суперечка посилилася на тлі заяв про необхідність одночасно захистити право на протест і гарантувати безпеку мешканців міст.
Профспілки, попри погроми, закликали продовжувати кампанію протестів. Наступну загальнонаціональну страйкову акцію запланували на 5 листопада. Її учасники мають намір вимагати перегляду соціальної та освітньої політики, а також невідкладних заходів для стримування зростання цін.
Протести у Франції почалися ще в середині вересня після акції в ліцеї у Кретеї, передмісті Парижа. Учителі та учні заявили про нестачу коштів, брак педагогів і погіршення умов навчання. За кілька тижнів рух поширився на сотні шкіл по всій країні. До старшокласників приєдналися студенти, які почали блокувати університети та вимагати масштабних змін у системі освіти.
Молодь вимагала виділити 10 мільярдів євро на розвиток ліцеїв і скасувати платформу Parcoursup, через яку французькі абітурієнти подають заявки на вступ до вишів. На піку протестної кампанії близько 800 ліцеїв тимчасово не працювали. 13 жовтня на вулиці вийшли приблизно 480 тисяч людей. Додаткове обурення викликали жорсткі дії поліції щодо неповнолітніх учасників демонстрацій.
Паралельно в соціальних мережах почали поширюватися заклики протестувати проти дорожнечі та підвищення цін на пальне. Їх підтримали прихильники руху «жовтих жилетів», який раніше вже організовував масштабні акції по всій Франції. У результаті до протестів одночасно долучилися школярі, студенти, працівники державного сектору та представники профспілок.
Французька влада тепер намагається розділити мирний соціальний протест і кримінальні дії радикальних груп. Від того, чи зможуть уряд і профспілки домовитися щодо освіти, цін та соціальних гарантій, залежить подальший розвиток ситуації. Якщо переговори не дадуть результату, нова загальнонаціональна страйкова акція може знову вивести на вулиці сотні тисяч людей, а ризик повторення погромів залишатиметься високим.