Сергій Пономарьов
Повідомлення про можливий тристоронній саміт за участю Дональда Трампа, володимира путіна та Сі Цзіньпіна викликало нову хвилю обговорень щодо майбутнього України та формату потенційних переговорів. За даними, які поширюють засоби масової інформації, кремль запропонував провести зустріч у Шеньчжені під час саміту Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, запланованого на листопад.
Однією з найбільш резонансних версій можливого порядку денного називають питання, пов’язані з війною росії проти України. Окремі джерела припускають, що під час зустрічі лідери можуть обговорювати не лише загальні параметри завершення бойових дій, а й сценарії, які фактично стосуються поділу українських територій. Водночас офіційного підтвердження того, що саме така тема буде винесена на переговори, наразі немає.
Що відомо про можливий саміт у Китаї
Ініціатива щодо проведення тристоронньої зустрічі, за попередніми повідомленнями, походить від кремля. Місцем для переговорів нібито розглядають Шеньчжень — один із ключових економічних і технологічних центрів Китаю. Саміт може бути приурочений до заходів Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, що створило б додаткові можливості для міжнародних контактів на полях великого економічного форуму.
Поки що невідомо, чи погодили всі потенційні учасники запропонований формат. Проведення подібної зустрічі потребує узгодження низки питань: від календаря та протоколу до змісту переговорів і рівня представництва. Також важливим залишається питання, чи буде зустріч публічною, чи її основна частина відбудеться у закритому форматі.
Для Пекіна такий саміт міг би стати можливістю продемонструвати власну роль у міжнародній дипломатії. Китай упродовж тривалого часу намагається позиціонувати себе як держава, здатна впливати на врегулювання глобальних конфліктів. Водночас участь у переговорах щодо України вимагала б від китайської сторони надзвичайно обережного балансу між відносинами з росією, контактами зі Сполученими Штатами та необхідністю зберігати економічні зв’язки з іншими країнами.
Чому згадка про поділ України викликає занепокоєння
Формулювання про можливий «поділ України» є надзвичайно чутливим і політично небезпечним. Воно може використовуватися для опису різних сценаріїв: від обговорення фактичної лінії розмежування до спроб нав’язати Україні рішення щодо її територій без участі самої української держави. Однак будь-які домовленості про майбутнє України без представників України суперечили б базовому принципу міжнародних переговорів, за яким сторона конфлікту має безпосередньо брати участь у визначенні умов миру.
Українська влада послідовно наголошує, що питання суверенітету, територіальної цілісності та гарантій безпеки не можуть вирішуватися за спиною українського суспільства. Навіть якщо лідери інших держав проводитимуть консультації щодо війни, їхні заяви самі по собі не створюють юридичних підстав для зміни кордонів або передачі територій.
Для росії обговорення можливого саміту може бути інструментом дипломатичного тиску та способом продемонструвати власну готовність до переговорів на умовах, вигідних кремлю. Водночас подібні заяви можуть переслідувати й інформаційну мету — сформувати у світової аудиторії враження, що майбутнє України залежить від рішень кількох великих держав. Саме тому експерти застерігають від сприйняття непідтверджених повідомлень як узгодженого плану.
Які наслідки може мати зустріч Трампа, путіна та Сі Цзіньпіна
Якщо тристоронній саміт справді відбудеться, його значення виходитиме далеко за межі протокольної зустрічі. Участь американського, російського та китайського лідерів привернула б увагу всього світу й могла б вплинути на подальші дипломатичні процеси. Головне питання полягатиме в тому, чи стане захід майданчиком для пошуку реальних шляхів припинення війни, чи перетвориться на демонстрацію геополітичного суперництва.
Особливе значення матиме позиція Дональда Трампа, якщо він братиме участь у саміті як президент Сполучених Штатів. Його підхід до війни в Україні та можливих переговорів може відрізнятися від політики попередньої американської адміністрації. Будь-які сигнали з Вашингтона щодо припинення бойових дій, військової підтримки України або умов потенційної мирної угоди уважно аналізуватимуться союзниками США та українською владою.
Для володимира путіна зустріч могла б стати способом закріпити образ росії як одного з головних центрів ухвалення рішень у світі. Для Сі Цзіньпіна — можливістю посилити китайський вплив і представити Пекін як посередника у складному міжнародному конфлікті. Проте без участі Києва будь-які домовленості про Україну залишалися б політично обмеженими та навряд чи могли б гарантувати стійке припинення бойових дій.
Наразі інформація про можливий саміт і потенційне обговорення поділу України має характер повідомлень, які потребують подальшого підтвердження. Остаточні висновки можна буде робити лише після офіційних заяв сторін, узгодження порядку денного та визначення складу учасників. До того часу твердження про готовий план щодо українських територій варто розглядати обережно, відокремлюючи підтверджені факти від припущень і політичних інтерпретацій.
Будь-яке майбутнє рішення щодо України має враховувати її суверенітет, територіальну цілісність і право українського народу самостійно визначати власне майбутнє. Саме ці принципи залишатимуться ключовими під час оцінки можливих переговорів між Сполученими Штатами, росією та Китаєм.