Тихон Гулевичук
Мешканцям норвезького Лонг'їрбюена, розташованого на архіпелазі Шпіцберген, заборонили пити воду з-під крана. Причиною стало забруднення водопостачання важкими металами. Дослідники вважають, що ситуація безпосередньо пов’язана з потеплінням в Арктиці, таненням вічної мерзлоти та особливостями місцевої геології.
Йдеться не про короткочасне погіршення якості води після аварії чи технічної несправності. Забруднення виявили у природному джерелі, з якого місто отримує основні запаси питної води. Через перевищення допустимих показників місцева влада була змушена запровадити обмеження для всіх мешканців, серед яких є працівники наукових станцій, представники туристичної сфери та місцеві родини.
Чому вода в Лонг'їрбюені стала небезпечною
Лонг'їрбюен отримує значну частину питної води з озера Ісдаммен. Упродовж останніх років регіон переживає швидке підвищення температури. За оцінками дослідників, місто нагрівається приблизно у п’ять-сім разів швидше, ніж планета в середньому. Особливо помітні зміни восени: температура в цей період зростає приблизно на 4 градуси Цельсія за десятиліття.
Потепління прискорює танення вічної мерзлоти. Це шар ґрунту, який у нормальних умовах залишається замерзлим протягом усього року. Влітку відтає лише його верхня частина, відома як активний шар. Однак через зміну клімату межа сезонного промерзання поступово зміщується, а заморожені раніше породи дедалі частіше контактують із водою та повітрям.
У районі Лонг'їрбюена цей процес ускладнюється геологічною будовою території. Місто виникло як шахтарське поселення, а навколишні породи містять сланці та пірит. Цей мінерал часто називають «золотом дурнів» через його схожість із золотом. Сам по собі пірит не є головною загрозою для водопостачання, однак під час контакту з киснем і водою він починає окислюватися.
У результаті утворюється кислота, яка здатна вимивати з гірських порід різні хімічні елементи. Разом із талими водами вони потрапляють у струмки, ґрунтові води та озеро, що використовується для забезпечення міста. Таким чином, кліматичне потепління запускає ланцюгову реакцію: танення мерзлоти відкриває доступ воді й кисню до порід, а геологічні процеси сприяють переходу металів у воду.
Основною проблемою для Лонг'їрбюена став марганець. Водночас фахівці наголошують, що в майбутньому з порід можуть вимиватися й інші забруднювачі. Ризик залежить від кількості опадів, швидкості танення мерзлоти, температури повітря та подальшого руйнування гірських порід.
Які показники виявили у водопостачанні
Про проблему стало відомо після того, як у вересні минулого року в системі водопостачання зафіксували надзвичайно високий рівень марганцю. Його концентрація виявилася у 25 разів вищою за рекомендований показник Норвезького інституту громадського здоров’я, який становить 50 мікрограмів на літр.
Тривале вживання води з надмірною концентрацією марганцю може негативно впливати на здоров’я. Найбільше занепокоєння викликають можливі неврологічні наслідки для дітей і немовлят. Саме тому попередження поширили на всіх приблизно 2600 мешканців Лонг'їрбюена, незалежно від того, чи користуються вони водою постійно, чи перебувають у місті тимчасово.
Після виявлення забруднення влада запровадила надзвичайні заходи. У місті встановили центральний резервуар із безкоштовною очищеною водою. Для фільтрації використали обладнання місцевої пивоварні, а жителі отримали можливість набирати воду у власні місткості в супермаркеті.
Згодом рівень марганцю почав знижуватися. Проте це не означало, що воду можна безпечно повернути до щоденного вживання. На початку цього року аналізи показали перевищення рекомендованих норм щодо сульфатів і нікелю. Через це заборона на пиття води з-під крана залишається чинною.
Місцева влада та дослідники продовжують стежити за якістю води й намагаються визначити, як стабілізувати систему водопостачання. Серед можливих рішень розглядають додаткове очищення, пошук альтернативних джерел, модернізацію резервуарів і постійний контроль за складом води в озері та водогоні.
Лонг'їрбюен як приклад кліматичної загрози
Ситуація в норвезькому місті демонструє, що наслідки кліматичних змін не обмежуються таненням льодовиків, підвищенням рівня моря чи частішими хвилями спеки. Потепління може впливати на якість питної води, змінювати хімічний склад ґрунтів і створювати нові ризики для населених пунктів, які раніше вважалися безпечними.
Арктика нагрівається швидше за багато інших регіонів планети. Вічна мерзлота, яка століттями залишалася стабільним елементом природного середовища, починає відтавати. Разом із цим у навколишнє середовище можуть потрапляти метали, залишки промислової діяльності та інші сполуки, замкнені в ґрунті або гірських породах.
Для колишнього гірничого міста проблема має додатковий вимір. Під час промислового освоєння території були змінені ландшафти, а в породах залишилися природні та техногенні джерела потенційного забруднення. Поки температура залишалася низькою, мерзлота стримувала рух води. Тепер цей природний бар’єр слабшає.
Експерти зазначають, що досвід Лонг'їрбюена може бути важливим і для інших арктичних поселень. У багатьох із них питна вода надходить із невеликих озер, річок або неглибоких підземних джерел, які дуже чутливі до змін температури. Якщо танення мерзлоти триватиме, подібні випадки можуть стати частішими.
Заборона на пиття води з-під крана в Лонг'їрбюені є не лише локальною надзвичайною ситуацією, а й попередженням про нові наслідки кліматичної кризи. Навіть у регіонах із мінімальним промисловим навантаженням зміни температури здатні порушити природний баланс і поставити під загрозу базові потреби людей. Для міста тепер головним завданням є створення надійної системи очищення та водопостачання, яка зможе працювати в умовах подальшого потепління Арктики.