Роксолана Мережко
Третій Президент України Віктор Ющенко наголосив, що історія та мова є основою державності, національної самосвідомості й суверенітету України. На його переконання, без глибокого розуміння власного минулого неможливо сформувати стійке бачення майбутнього держави, а без української мови як об’єднавчого чинника складно гарантувати цілісність суспільства.
Під час обговорення ролі Українського інституту національної пам’яті Віктор Ющенко зазначив, що однією з ключових місій установи має бути не лише дослідження історичних подій, а й осмислення природи противника України. Йдеться про необхідність вивчати походження імперських підходів, механізми поширення пропаганди та причини, через які російська держава століттями заперечує право українців на власну ідентичність, культуру та незалежний політичний шлях.
Історична пам’ять як основа державної стійкості
Історична пам’ять відіграє важливу роль у формуванні національної безпеки. Вона допомагає суспільству розпізнавати повторення небезпечних сценаріїв, розуміти мотиви зовнішньої агресії та протидіяти маніпуляціям. За словами Віктора Ющенка, Україна має послідовно повертати у публічний простір правду про події, які тривалий час замовчувалися або подавалися крізь призму радянської та російської пропаганди.
У цьому контексті робота Українського інституту національної пам’яті набуває особливого значення. Установа покликана сприяти дослідженню української історії, збереженню пам’яті про борців за свободу, декомунізації суспільної свідомості та поясненню історичних причин російсько-українського протистояння. Водночас важливо, щоб історичні знання не залишалися лише в академічному середовищі. Вони мають бути доступними для школярів, студентів, військовослужбовців, державних службовців і всіх громадян.
Зрозуміти ворога не означає виправдати його дії. Навпаки, глибокий аналіз ідеології противника дає змогу чіткіше побачити його слабкі місця, передбачити подальші кроки та ефективніше захищати українські інтереси. Російська агресія спирається не лише на військову силу. Вона супроводжується інформаційними кампаніями, викривленням історії, нав’язуванням міфу про «спільний народ» та спробами представити Україну як територію, позбавлену права на самостійний розвиток.
Мова як чинник незалежності України
Окрему увагу Віктор Ющенко приділив українській мові. Вона є не просто засобом спілкування, а важливим елементом державної незалежності та культурної безпеки. Саме через мову передаються історичний досвід, традиції, цінності й уявлення народу про себе. Її зміцнення в освіті, державному управлінні, медіа та повсякденному житті сприяє консолідації громадян і зменшує вплив чужих інформаційних моделей.
Російська імперська політика тривалий час була спрямована на обмеження використання української мови, витіснення її з публічного простору та нав’язування думки про другорядність української культури. Такі практики не зникли автоматично після проголошення незалежності. Їхні наслідки й сьогодні проявляються в інформаційному середовищі, політичних маніпуляціях і спробах розділити українське суспільство.
Тому мовна політика держави має бути частиною ширшої стратегії захисту національної ідентичності. Йдеться не про протиставлення громадян за мовною ознакою, а про створення умов, за яких українська мова посідає природне та належне місце в усіх сферах життя. Водночас важливо пояснювати її значення через освіту, якісний культурний продукт і відкритий суспільний діалог.
Місія УІНП у протидії російській пропаганді
На думку Віктора Ющенка, Український інститут національної пам’яті має відігравати активнішу роль у формуванні історичної політики держави. Одним із головних напрямів такої роботи повинно стати системне пояснення того, як виникла та розвивалася російська імперська модель. Її основою є заперечення окремішності українського народу, привласнення української історії та переконання, що незалежність України нібито є випадковим або тимчасовим явищем.
Вивчення ворога необхідне не для культивування ненависті, а для вироблення зрілої та захищеної позиції. Українці мають розуміти, яким чином працюють пропагандистські повідомлення, чому поширюються фальшиві історичні твердження та як формується образ України в російському інформаційному просторі. Така обізнаність посилює інформаційну гігієну суспільства й допомагає протистояти маніпуляціям.
Важливим завданням також є збереження пам’яті про сучасну боротьбу України. Свідчення військових і цивільних, документи, фотографії, усні історії та матеріали про опір російській агресії мають стати частиною національного архіву пам’яті. Майбутні покоління повинні знати не лише про втрати та злочини, а й про мужність українців, здатність суспільства до самоорганізації та незламність держави.
Історія, мова й пам’ять у цьому розумінні утворюють єдину систему. Вони допомагають Україні усвідомлювати власну суб’єктність, зміцнювати суверенітет і формувати політику, засновану на національних інтересах. Саме тому теза Віктора Ющенка про необхідність зрозуміти ворога є важливою для сучасної України. Лише знаючи минуле, розуміючи механізми агресії та бережно ставлячись до власної мови й культури, держава може впевнено протистояти зовнішнім загрозам і розвиватися як незалежна європейська країна.