Сергій Пономарьов
Польський віцепрем’єр і міністр закордонних справ Радослав Сікорський розкритикував імовірну пропозицію російського лідера володимира путіна провести зустріч із президентом США Дональдом Трампом та головою КНР Сі Цзіньпіном для обговорення майбутнього України. На думку польського дипломата, така ініціатива нагадує підхід, за якого долю незалежної держави намагаються визначити без участі її народу та законної влади.
Сікорський провів паралель із Ялтинською конференцією 1945 року, коли лідери СРСР, США та Великої Британії домовлялися про повоєнний устрій Європи. Хоча тодішні рішення ухвалювалися в умовах завершення Другої світової війни, для багатьох країн Центральної та Східної Європи Ялта стала символом політичного поділу континенту й передачі їх під вплив Радянського Союзу. Саме тому будь-які сучасні розмови про можливість домовитися щодо України без участі Києва викликають у Варшаві особливе занепокоєння.
Сікорський вважає такий формат небезпечним для Європи
Польський міністр наголосив, що Україна не може бути об’єктом переговорів між великими державами. Її території, безпека, політичний статус і майбутнє мають визначатися за безпосередньої участі української сторони. Зустріч керівників США, Китаю та росії без представників України, за його оцінкою, створила б небезпечний прецедент і поставила під сумнів один із ключових принципів міжнародного права — неможливість ухвалювати рішення щодо держави без її згоди.
У польському уряді побоюються, що подібний задум може бути використаний кремлем для легітимізації власних вимог. Москва прагне представити війну проти України не як агресію однієї держави проти іншої, а як частину ширшого суперництва між геополітичними центрами сили. У такій картині Україна ризикує втратити суб’єктність, а її інтереси можуть бути зведені до набору поступок, які інші столиці обговорюватимуть без української делегації.
Для Польщі ця тема має не лише дипломатичне, а й безпосереднє безпекове значення. Країна має спільний кордон з Україною та від початку повномасштабного вторгнення послідовно наполягає на тому, що будь-який мир повинен гарантувати український суверенітет і не створювати умов для нової агресії. У Варшаві вважають, що примусове припинення бойових дій без надійних гарантій безпеки може стати лише паузою перед наступним етапом війни.
Кріс Коунс: Україна має бути присутньою на переговорах
Схожі застереження висловив американський сенатор Кріс Коунс. Він також розкритикував ідею обговорювати долю України у форматі, де її представники відсутні. За словами політика, переговори про завершення війни не можуть перетворюватися на домовленість між Вашингтоном, Москвою та Пекіном, оскільки саме Україна зазнала нападу, втратила людей і території та має визначальне право на участь у визначенні умов миру.
Коунс підкреслив, що Сполучені Штати повинні уважно ставитися до будь-яких дипломатичних сигналів кремля. Російська сторона неодноразово використовувала пропозиції про переговори як інструмент політичного тиску, спробу послабити міжнародну підтримку України або нав’язати партнерам власну версію подій. На його думку, готовність говорити про мир не повинна означати згоду на умови, які винагороджують агресію.
Окрему небезпеку американський сенатор бачить у можливому залученні Китаю до переговорів без чітко визначеної ролі України. Пекін намагається позиціонувати себе як посередник і відповідальний глобальний гравець, однак водночас підтримує тісні політичні та економічні зв’язки з Москвою. Тому участь Китаю в потенційному форматі не гарантує автоматичної неупередженості процесу. Навпаки, за відсутності української сторони така зустріч могла б посилити тиск на Київ.
Чому порівняння з Ялтою викликало резонанс
Згадка про Ялтинську конференцію має особливе історичне значення. Після Другої світової війни держави Центральної та Східної Європи опинилися в радянській сфері впливу, хоча їхнє населення не мало можливості вільно визначити власний політичний курс. Для Польщі це стало одним із найболючіших прикладів того, як домовленості великих держав можуть ігнорувати інтереси менших націй.
Саме тому Сікорський попереджає: повторення подібної логіки в XXI столітті суперечило б принципам, на яких побудована сучасна система європейської безпеки. Якщо агресор отримає право вимагати зміни кордонів силою, а інші держави вирішуватимуть, кому належати захопленим територіям, це матиме наслідки далеко за межами України. Такий сценарій може заохотити інші авторитарні режими перевіряти міцність міжнародних правил.
Критика з боку польського урядовця та американського сенатора демонструє, що всередині Заходу зберігається значна підтримка принципу: жодних переговорів про Україну без України. Водночас сама дискусія свідчить про складність майбутнього дипломатичного процесу. Навіть якщо Вашингтон, Москва й Пекін спробують започаткувати окремий формат консультацій, його результати не матимуть тривалої легітимності без участі Києва та врахування позиції європейських союзників.
Для України важливо, щоб міжнародні партнери не обмежувалися деклараціями, а підтримували її здатність захищати себе, зміцнювали санкційний тиск на Росію та формували реальні гарантії безпеки. Мирний процес має передбачати припинення агресії, виведення російських військ, повернення незаконно утримуваних людей і відповідальність за воєнні злочини. Будь-яка домовленість, укладена ціною українського суверенітету, не усуне загрозу, а лише відкладе новий конфлікт.
Заяви Сікорського і Коунса стали нагадуванням про те, що дипломатичний формат має бути не менш важливим, ніж сам факт переговорів. Якщо метою є справедливе та стійке завершення війни, Україна повинна перебувати в центрі процесу, а не залишатися темою закритих домовленостей між іншими державами.