Кількість нових біженців у ЄС помітно зменшується: які країни більше не в пріоритеті

Кількість заяв на притулок у країнах Європи помітно знизилася, і це вже викликає серйозні дискусії про те, які держави більше не є пріоритетними для нових біженців. Один із ключових чинників — зміни в міграційній політиці окремих країн, інший — трансформація джерел міграційних потоків: країни походження тепер інші, ніж кілька років тому.

Кількість нових біженців у ЄС помітно зменшується: які країни більше не в пріоритеті

За офіційними даними Єврокомісії, у першому кварталі 2026 року в країнах Євросоюзу разом із Норвегією та Швейцарією було подано 173 082 заяви на притулок. Це на 18% менше порівняно з аналогічним періодом минулого року — показник, який експерти пов'язують одночасно з більш жорсткими умовами в'їзду та перебування й зі зміною географії міграції. Проаналізовані дані наводили ЗМІ, у тому числі Welt am Sonntag з посиланням на результати досліджень, які потрапили у підсумки РБК-Україна.

Традиційно найбільше заяв подають у великих і економічно привабливих державах. Так, у першому кварталі лідерами за кількістю подань були Франція (34 643 заяви), Іспанія (32 630), Італія (32 602) та Німеччина (28 922). Водночас у деяких країнах Центральної Європи рівні звернень залишаються мінімальними: угорські центри зафіксували лише 26 звернень, а у Словаччині — 35.

Читайте також: загроза депортації та інші виклики для українців у діаспорі — в матеріалах профільних видань.

Звідки приїжджають люди і хто втратив пріоритет

Серед основних країн походження першої хвилі заявників у звітному періоді виявилися Венесуела, Афганістан та Бангладеш. Водночас кількість заяв від сирійців впала рекордно — на 63% до 5 556. Ще більш помітне скорочення спостерігається щодо громадян України: за рік число заяв зменшилося на 57% до 4 073. Саме зменшення потоків із Сирії та України, які раніше становили значну частку загальної міграції до ЄС, стало одним із визначальних факторів загального падіння заяв.

Це означає, що для частини біженців та шукачів притулку Європа стала менш доступною або менш привабливою, а країни, які донедавна були в пріоритеті (зокрема ті, що отримували багато українців і сирійців), тепер за кількістю новоприбулих відходять на другий план. Натомість зростає питома вага заявників із Латинської Америки та Південної Азії, що змінює маршрут і логіку відповідних політик прийому та інтеграції.

Політика, референдуми та практичні наслідки для біженців і держав

Паралельно з цифрами тривають політичні дискусії. У Швейцарії, зокрема, обговорюється ініціатива щодо можливого референдуму про обмеження чисельності населення, що може призвести до перегляду умов перебування іноземців. В разі підтримки такої ініціативи не виключається навіть перегляд спеціального статусу захисту "S" для українців і посилення обмежень на в'їзд нових біженців.

Водночас деякі країни демонструють готовність продовжувати підтримку тим, хто вже отримав тимчасовий захист. Зокрема, у Молдові дію тимчасового захисту для громадян України продовжили до 1 березня 2027 року, а в Ірландії автоматично подовжили імміграційні дозволи до весни 2027-го. Такі кроки гарантують збереження права на легальне перебування й доступ до базових соціальних послуг для тисяч осіб.

Для ЄС і національних урядів поточна ситуація — сигнал переглянути підходи: посилити контроль на кордонах і одночасно оптимізувати процедури розгляду заяв, інвестувати в швидку інтеграцію тих, хто потребує захисту, та коригувати міжнародну допомогу й програми співпраці з країнами походження й транзиту. Для міжнародних організацій і громадянського суспільства важливо відслідковувати не лише кількісні зміни, а й якісний зсув у потребах біженців — мовні, медичні, правові й соціальні виміри.

Отже, падіння кількості нових заяв на притулок на 18% у першому кварталі 2026 року — це не просто статистика. Це показник трансформації міграційних потоків і політик, який змушує держави адаптуватися до нових викликів, а суспільства — переосмислювати підходи до захисту й інтеграції тих, хто шукає безпеки в Європі.