План придбати сумарно 250 літаків типів Gripen та Rafale став однією з найгучніших тем у дебатах про модернізацію Збройних Сил України. На папері цифра вражає: чверть тисячі багатоцільових винищувачів можуть радикально змінити співвідношення сил в повітрі. Але що означає ця цифра в реальності — скільки часу, ресурсів і змін у логістиці знадобиться, і на що насправді здатні ці літаки в умовах сучасного конфлікту?
Найкращі у світі? На що насправді здатні 250 літаків Gripen та Rafale, які хоче УкраїнаПочнемо з базового порівняння: Gripen — це легший, дешевший за експлуатацією однодвигунний винищувач від шведської Saab, орієнтований на високу маневреність, низькі операційні витрати та швидке розгортання з рознесених аеродромів. Rafale — французький двомоторний багатоцільовий літак з великим бойовим радіусом, значним вантажним потенціалом і просунутими системами зв'язку та радіолокації. Разом вони доповнюють один одного: Gripen — мобільність і економія, Rafale — дальність і ударні можливості.
Однак сума потужності залежить не лише від кількості машин. Щоб 250 винищувачів працювали як ефективний інструмент оборони і наступу, потрібні:
літаки з готовими бойовими комплектами — ракети повітря‑повітря, керовані бомби, ракети класу «повітря‑земля» та противорадіолокаційні засоби; навчений персонал — льотчики, інженери, техніки; логістика — запасні частини, ремонтні бази, паливо; інтеграція з існуючою системою ППО та КРІС. Без цього навіть сотні винищувачів залишаться більше політичним символом, ніж бойовою силою.
Технічні та бойові можливостіRafale має перевагу в дальності польоту, вантажопідйомності та сучасних сенсорах. Французький винищувач оснащений потужними РЛС з фазованою антенною решіткою (у нових модифікаціях), системами електронної боротьби та багатоканальними датчиками, що дозволяє ефективно діяти в умовах насиченого радіоелектронного протистояння. Це дає йому перевагу в місіях глибокого удару, супроводження стратегічних бомбардувань та ураження наземних цілей за межами лінії фронту.
Gripen відзначається здатністю швидко переоснаститися та працювати з коротких і навіть тимчасових смуг, що надзвичайно цінно для розрізнених українських аеродромів. Його економічність експлуатації дозволяє тримати більше годин на бойовому чергуванні за менших ресурсів. Крім того, сучасні модифікації Gripen мають сумісність з різноманітним озброєнням, включаючи західні ракети класу BVR, що критично для забезпечення повітряної переваги.
Вахтові характеристики обох типів — це також питання часу польоту, здатності вести бойове чергування та витривалості екіпажу. У синергії Rafale може виконувати більш стратегічні завдання, тоді як Gripen — тактичні патрулювання, перехоплення та локальні вильоти.
Що означатиме для України оперативно й стратегічноУ прагматичному вимірі отримання 250 літаків — це не одномоментний прорив, а довгостроковий проєкт. Перші літаки можна буде використати для навчальних програм, відпрацювання тактик та налагодження ланцюгів постачання. Масштабне розгортання потребуватиме роки: навчання сотень льотчиків і техніків, створення ремонтних хабів, укладання контрактів на боєприпаси і двигуни.
Стратегічно така кількість винищувачів може дати декілька ключових ефектів. По‑перше, це значне підсилення повітряного компонента, здатного прикривати важливі об’єкти та завдавати ударів по критичних цілях противника. По‑друге, більш складна логістика і оперативні вимоги сприятимуть професіоналізації сил і переходу до сучасних стандартів НАТО. По‑третє, наявність двох різних типів літаків підвищує гнучкість: у разі втрати частини інфраструктури одна платформа може компенсувати іншу в певних задачах.
Але є й ризики: великі контракти підсилюють залежність від постачальників та політичних рішень партнерів; різнорідність парку ускладнює технічне обслуговування; нарощування авіації змусить супротивника адаптувати свої засоби ППО й протиповітряної стратегії. У підсумку, ефективність "250" буде визначатися не стільки кількістю, скільки здатністю інтегрувати ці літаки в єдину систему бойового застосування.
Отже, перспектива отримати Gripen і Rafale у кількості 250 одиниць — це потужний потенціал для оновлення авіафлоту України, але вона вимагає чіткої стратегії, масштабних інвестицій в інфраструктуру та підготовку кадрів. Літаки можуть стати ключовим фактором у досягненні повітряної переваги, але лише за умови системного підходу та злагодженої реалізації проєкту.