Рахунки та майно ухилянтів під загрозою — санкції Ради

Скандал у парламенті набирає обертів: йдеться про механізм, який має примусити оновлювати дані громадян у військових комісаріатах, і за недотримання — застосувати фінансові обмеження. За різними оцінками, мова може йти про понад 2 млн українців, які наразі перебувають у розшуку ТЦК. У центрі дискусії — пропозиції змін до законодавства, які роблять ставку на фінансові санкції як інструмент тиску. Народний депутат Руслан Горбенко публічно пояснив, за яких умов держава може почати не лише блокувати банківські картки, а й стягувати обмеження на нерухомість ухилянтів. Це виклик для правового середовища, громадянських свобод і реального захисту обороноздатності країни.

Підстава для обмежень — систематичне невиконання обов'язку щодо оновлення даних у територіальних центрах комплектування (ТЦК). Згідно з ідеєю ініціаторів, якщо особа тривалий час ігнорує запити комісаріату і не з'являється для уточнення статусу, державні органи мають отримати інструменти для примусу: від тимчасового блокування платіжних операцій до накладення обтяжень на майно. Такий підхід позиціонується як спосіб пришвидшити зворотний зв'язок з громадянами та актуалізувати облік тих, хто потенційно може бути мобілізований. Однак у нього є кілька ключових ризиків — правових, технічних та етичних.

У текстах законопроектів і публічних виступах віддається перевага терміну фінансові санкції, під яким мають на увазі тимчасове блокування банківських рахунків, зупинку виплат держсоцпідтримки, а також можливість обмежити операції з нерухомістю. При цьому підкреслюється, що такі заходи мають застосовуватися після офіційного повідомлення і вичерпання процедур адмінвпливу. За словами Руслана Горбенка, мета — не переслідування, а забезпечення реакції з боку тих, хто ухиляється від обов'язку оновити дані. Проте юристи і правозахисники попереджають: без чітких гарантій оскарження та прозорих процедур люди можуть опинитися у фактичній пастці. Є ризик помилкових блокувань через технічні збої, старі дані чи зловживання, а також питання proportionality — чи не будуть заходи занадто жорсткими відносно тих, хто навмисно не ухиляється, а просто не отримав повідомлення?

Також важливою є технічна сторона: для того, щоб блокувати картки чи накладати арешт на нерухомість, потрібен точний, швидкий і надійний обмін даними між ТЦК, Держреєстром прав на нерухоме майно та банківськими установами. Невідповідності в базах, запізнення або відсутність можливості оперативної ідентифікації особи можуть призвести до несправедливих наслідків для людей, які не мають стосунку до ухиляння.

Якщо ініціативу ухвалять, її вплив відчує широкий спектр населення. Перш за все, тим, кого вважають такими, що не оновили дані, загрожуватиме обмеження доступу до коштів та можливість операцій з майном. Щоб не попасти під такі обмеження, експерти радять насамперед перевірити свій статус у місцевому ТЦК та своєчасно відповідати на офіційні повідомлення. Варто звернути увагу на своєчасне оновлення контактних даних, особливо якщо ви часто змінюєте місце проживання або працюєте за кордоном. У випадку блокування необхідно звертатися до банку з вимогою розблокувати рахунок і одночасно ініціювати процедуру оскарження в суді або через адміністративні органи.

Держава, у свою чергу, має подбати про збалансованість: впровадження фінансових санкцій повинно супроводжуватися гарантіями для громадян — правом на швидке оскарження, прозорими алгоритмами прийняття рішень, а також механізмами виправлення помилок. Також необхідно забезпечити захист персональних даних та суворе обмеження доступу до інформації, щоб уникнути неправомірного використання баз даних.

Підсумовуючи, ініціатива, що передбачає можливість блокування рахунків і накладання обтяжень на нерухомість, має стати предметом ретельного суспільного та експертного обговорення. Можливість оперативно впливати на тих, хто систематично ухиляється від оновлення даних у ТЦК, може суттєво підвищити якість обліку та мобілізаційної готовності. Водночас без дієвих механізмів захисту прав і прозорості процесу такі заходи створюють загрозу для тих, хто може опинитися у списку через технічні або бюрократичні помилки. Громадянам радять не ігнорувати повідомлення від комісаріатів і вчасно оновлювати інформацію, а законодавцям — закладати в норми чіткі гарантії оскарження та захисту прав власності.