«Нігілістична логіка». Рейтерович пояснив, що означає ігнор виклику Єрмака до ВАКС

Політолог Ігор Рейтерович в інтерв'ю Radio NV роз'яснив, що означає фактичне ігнорування викликів до Вищого антикорупційного суду колишнім головою Офісу президента Андрієм Єрмаком. Така поведінка, зі слів Рейтеровича, має не лише правові наслідки, але й ширше політико-соціальне значення для системи відносин між владою, судовою гілкою та громадянським суспільством. У цій статті ми розглянемо ключові аргументи експерта, можливі мотиви ігнорування, а також наслідки для репутації державних інституцій і довіри громадян.

«Нігілістична логіка». Рейтерович пояснив, що означає ігнор виклику Єрмака до ВАКС

Рейтерович охарактеризував таку поведінку як прояв нігілістичної логіки — коли політик або посадовець ігнорує правила і процедури, сприймаючи їх як незначущі або такими, що не мають до нього застосування. За його словами, коли колишній очільник Офісу президента демонстративно не реагує на виклики Вищого антикорупційного суду (ВАКС), це посилає потужний сигнал: нібито існує подвійна мораль для еліт і для решти суспільства. Така поведінка підриває принцип верховенства права, оскільки створює прецедент, де формальні процедури втрачають вагу через політичний статус особи.

Рейтерович зазначив, що ігнор викликів може бути частиною довготривалої стратегічної позиції — спробою витіснити розслідування з публічного поля, розтягнути процес у часі або поставити під сумнів легітимність самого органу, який проводить розслідування. У політичній логіці такі дії часто мають на меті не стільки уникнення відповідальності в правовому сенсі, скільки формування певного публічного наративу: «мій статус вище процесу» або «судова система упереджена».

Мотиви, ризики та політичні сигнали

Експерт розглядає кілька можливих мотивів для ігнорування викликів ВАКС. По-перше, це може бути юридична тактика: очікування зміни контексту, апеляційні можливості або вичікування, поки суспільна увага згасне. По-друге, політична гра — демонстрація сили і недоторканності, що має мобілізувати певну електоральну або елітну підтримку. По-третє, це може бути сигнал для інших посадовців: якщо ключові фігури дозволяють собі подібні дії без покарання, інші також відчуватимуть менший ризик стати об’єктом відповідальності.

Однак такі дії містять очевидні ризики. Ігнорування викликів підриває довіру до інституцій та сприяє відчуттю безкарності. Це може призвести до ескалації конфронтації між гілками влади, додаткового політичного інструменталізування судових процесів і наростання соціального напруження. Для ВАКС як інституції це випробування її здатності діяти незалежно і ефективно: чи зможе суд забезпечити процесуальні заходи, притягнути особу до відповідальності або винести рішення, що відображатиме верховенство права?

Рейтерович також наголошує на медіааспекті. Коли публічна фігура ігнорує судовий виклик, це стає темою для дискусій у ЗМІ, соцмережах і політичних таборах. Такий інформаційний шум може бути використаний для перекладання акцентів з суті справи на персональні історії, скандали або атакування інституцій, які проводять розслідування.

Для суспільства це завжди виклик: потрібно розрізняти між політичною риторикою і реальними правовими наслідками. Якщо суди втрачають ресурс і довіру, відновлення справедливості стає дедалі складнішим. Саме тому, на думку політолога, реакція громадянського суспільства, професійних інституцій і міжнародних партнерів важлива для того, щоб захистити принципи підзвітності та відповідальності.

Що може статися далі: сценарії й наслідки

Рейтерович окреслює кілька сценаріїв розвитку подій. Перший — правовий: суд може застосувати примусові заходи або продовжити процес у відсутність відповідача, що матиме юридичні наслідки для фігуранта. Другий — політичний: ситуація буде використана сторонами політичної боротьби для формування вигідних наративів, що посилить поляризацію. Третій — інституційний: якщо ігнорування станеться без належної реакції державних органів, це може призвести до подальшого ослаблення інституційної спроможності держави боротися з корупцією.

На думку Рейтеровича, оптимальний шлях — поєднання чіткої юридичної реакції з прозорою комунікацією: суспільство має бачити, що закони однаково застосовуються до всіх, незалежно від статусу. Усунення політичних спекуляцій і посилення ролі незалежних інституцій — головні передумови для відновлення довіри.

Підсумовуючи, політолог вважає, що ігнор викликів до ВАКС з боку колишнього голови Офісу президента є симптомом ширших проблем: демонстрацією нігілістичної логіки щодо норм, загрозою для верховенства права та тестом для державних інституцій і громадянського суспільства. Від того, як професійні та суспільні сили відреагують на цей виклик, залежатиме не лише доля конкретної справи, а й довіра до антикорупційної системи загалом.