Дата публікації Шок від NYT — США втратили в Ірані найважливішу зброю проти Китаю
Опубліковано 24.04.26 10:01
Переглядів статті Шок від NYT — США втратили в Ірані найважливішу зброю проти Китаю 2

Шок від NYT — США втратили в Ірані найважливішу зброю проти Китаю

Поділитися цією новиною в Facebook Поділитися цією новиною в Twitter Поділитися цією новиною в Twitter

Категорія: Новини

За даними, які наводить The New York Times і переповідає низка медіа, включно з РБК-Україна, Сполучені Штати суттєво витратили свої запаси далекобійних крилатих і високоточних ракет під час операцій в регіоні Близького Сходу. Це в свою чергу ставить під сумнів можливості Вашингтона швидко реагувати на загрози в Індійсько-Тихоокеанському регіоні, зокрема щодо стримування Китаю.

Які боєприпаси і в яких кількостях були використані

З початку ескалації конфлікту в Ірані США масовано застосовували крилаті ракети та засоби ППО. За свідченнями джерел, мова йде про понад тисячу випущених крилатих ракет типу Tomahawk — кількість, яка перевищує щорічні темпи поповнення запасів. Паралельно Пентагон застосував понад 1 200 зенітно-ракетних перехоплювачів Patriot (вартість кожного оцінюється в мільйони доларів) та більш ніж тисячу наземних високоточних снарядів, включно з ATACMS і Precision Strike.

Окрема група боєприпасів — це високоенергові далекобійні ракети JASSM-ER. За оцінками, близько 1 100 одиниць таких ракет уже витрачено, а резервні залишки становлять приблизно 1 500 штук. Експерти зазначають, що при збереженні нинішніх темпів виробництва відновлення запасів може зайняти роки.

Читайте також:

Операція США вийшла за межі Близького Сходу, - The Washington Post

Наслідки для глобальної військової готовності США

Масове використання боєприпасів істотно підірвало запаси арсеналів і змусило Пентагон оперативно перекидати озброєння з баз у Європі та Азії на Близький Схід. Це зниження логістичної подушки означає, що в разі загострення у відносинах з росією або Китаєм США можуть виявитися менш підготовленими до одночасної відповіді на кілька загроз.

Аналітики звертають увагу на декілька факторів: по-перше, численні удари по одних і тих же цілях збільшують витрати боєприпасів і створюють ілюзію великої кількості уражень; по-друге, перенаправлення сил супроводжується скороченням навчань і маневрів, що погіршує боєздатність у довгостроковій перспективі; по-третє, відтерміновані поставки озброєнь союзникам у Європі послаблюють колективну оборонну спроможність.

Незалежні оцінки вказують на те, що загальна вартість операційної кампанії і пов’язаних логістичних заходів може сягати десятків мільярдів доларів — орієнтовно 28–35 млрд. Це підсилює аргумент про те, що стратегічні ресурси США використовуються сьогодні значно активніше, ніж розраховано на час мирної підготовки до стримування конкурентів.

Перенаправлення сил та виробничі виклики

Щоб покрити нагальні потреби, Пентагон перекидав підрозділи й техніку з регіонів, де раніше концентрувався стратегічний тиск на Китай. Зокрема, з Тихого океану були направлені два експедиційні корпуси морської піхоти — кожен приблизно по 2 200 військовослужбовців — а також сучасні системи протиповітряної оборони. Офіційні представники, включно з командувачем Індо-Тихоокеанським командуванням, утримуються від детальних коментарів, втім визнають обмеженість запасів.

На тлі дефіциту озброєнь у Вашингтоні обговорюють шляхи нарощення виробництва: від прискорення контрактів із оборонними підприємствами до залучення цивільної промисловості — великих автовиробників і індустріальних компаній — для розширення можливостей виробництва компонентів і зборки ракетних систем. Проте такі ініціативи потребують часу, капітальних інвестицій і координації ланцюгів поставок.

Важливо також, що за оцінкою CSIS, на складах наразі може залишатися близько 3 000 крилатих ракет Tomahawk, що дає уявлення про масштаб витрат і про те, скільки ще потрібно відновити для збереження стратегічної гнучкості у відношенні до Китаю.

У підсумку, інтенсивне використання далекобійних і високоточних засобів у конфлікті з Іраном створило складну дилему для американського військово-політичного керівництва: підтримувати оперативну перевагу і реагувати на невідкладні загрози чи зберігати ресурси для довгострокової стратегії стримування глобальних конкурентів. Наслідки цього вибору визначатимуться не лише виробничими можливостями, а й політичними пріоритетами і готовністю союзників долучитись до відновлення колективного арсеналу.