Дата публікації «Коли вперше став на протез, біль минув»: шлях відновлення в Україні
Опубліковано 16.10.26 08:01
Переглядів статті «Коли вперше став на протез, біль минув»: шлях відновлення в Україні 5

«Коли вперше став на протез, біль минув»: шлях відновлення в Україні

Поділитися цією новиною в Facebook Поділитися цією новиною в Twitter Поділитися цією новиною в Twitter

Після ампутації життя не зупиняється, хоча перші тижні й місяці можуть здаватися найскладнішим періодом. Людині потрібно відновити сили, адаптуватися до змін у тілі, навчитися пересуватися і знову повірити у власні можливості. В Україні цей шлях проходять військові та цивільні, дорослі й діти. Для багатьох із них протез стає не лише медичним виробом, а інструментом повернення до роботи, спорту, родини та активного життя.

Сучасне протезування передбачає не просто виготовлення конструкції. Це ціла система, що охоплює консультації, підготовку кукси, індивідуальний підбір комплектуючих, примірки, навчання ходьби або керування протезом і подальше технічне обслуговування. Результат залежить від багатьох чинників: рівня ампутації, стану здоров’я, сили м’язів, мотивації та регулярності реабілітації.

«Коли вперше став на протез, біль минув»: особиста історія відновлення

Один із пацієнтів українського центру протезування — громадянин Великої Британії Ріс, відомий за позивним «Сноу». Він приїхав до України як доброволець, а після початку служби у складі українських підрозділів вирішив залишитися захищати країну. Під час бойового завдання боєць дістав тяжке поранення, через яке лікарям довелося ампутувати частину ноги на рівні гомілки.

Після кількох місяців лікування та загоєння рани розпочалася підготовка до протезування. Ріс міг обрати лікування в іншій країні, однак вирішив скористатися послугами українських фахівців. На його думку, саме в Україні протезисти мають надзвичайно великий практичний досвід, адже щодня працюють із найрізноманітнішими випадками, пов’язаними з воєнними травмами.

До встановлення протеза чоловік відчував фантомний біль і печіння у втраченій кінцівці. Такі відчуття знайомі багатьом людям після ампутації: мозок продовжує сприймати кінцівку як частину тіла, хоча фізично її вже немає. Перший контакт із протезом став для Ріса важливим психологічним і фізичним переломом. Він згадує, що після того, як уперше став на штучну кінцівку, біль зник, а вже після кількох тренувань йому вдалося зробити впевнені кроки без милиць.

Тренувальну конструкцію для нього виготовили за кілька днів. Вона дала змогу поступово звикнути до навантаження, перевірити посадку гільзи та визначити, які корекції необхідні. Згодом пацієнт почав ходити, бігати, стрибати й повертатися до фізичних вправ. Сьогодні протез не заважає йому виконувати службові обов’язки, хоча після тривалого сидіння може виникати набряк кукси. У таких випадках допомагають зміна положення тіла, коротка ходьба та консультація спеціаліста.

Ампутація не означає відмову від активного життя. Проте повернення до звичного ритму потребує терпіння. Спочатку навіть прості дії — одягнути протез, встати з крісла, пройти кілька метрів — можуть забирати багато часу. Згодом рухи стають автоматичними, а навички закріплюються завдяки щоденній практиці.

Як в Україні виготовляють протез і хто може отримати його безоплатно

Державна програма забезпечення допоміжними засобами реабілітації охоплює військовослужбовців, ветеранів і цивільних, які мають медичні показання. Вона передбачає не тільки виготовлення та встановлення протеза, а й реабілітаційні заняття, технічні огляди, ремонт і заміну виробу в разі зношення або зміни потреб людини.

Пацієнт має можливість самостійно обрати підприємство або центр, де хоче пройти протезування. Вартість виробу залежить від його типу, рівня ампутації, функціональності та обраних комплектуючих. Для учасників бойових дій передбачені збільшені граничні суми, що дає змогу встановлювати складніші та технологічніші системи.

Перший етап — консультація команди. Фахівці оцінюють стан кукси, рухливість суглобів, силу м’язів, супутні травми та готовність людини до навантажень. Адміністратори допомагають із документами, медичними висновками й направленнями, а протезист паралельно може розпочати роботу над індивідуальною формою.

Для кожного пацієнта виготовляють окремий зліпок. Він має враховувати анатомічні особливості, чутливі ділянки, рубці та місця, де не можна створювати надмірний тиск. На основі зліпка формують пробну гільзу. Часто її роблять із прозорого термопластичного матеріалу, щоб під час примірки бачити, як розподіляється навантаження.

Якщо конструкція натирає або тисне, її нагрівають і коригують. Таких примірок може бути кілька. Лише після перевірки зручності, стійкості та правильності рухів виготовляють постійний варіант. Тренувальний протез у нескладних випадках можна отримати за кілька днів, тоді як виготовлення постійної конструкції зазвичай займає близько місяця-півтора. Протезування після ампутації стегна може тривати довше — іноді до кількох місяців.

Форма кукси не залишається незмінною. Після операції зменшуються набряки, змінюється об’єм м’язів, тканини поступово адаптуються до навантаження. Через це гільзу потрібно періодично підганяти. Така корекція є нормальною частиною процесу, а не ознакою того, що протез виготовили неправильно.

Термін служби виробу залежить від його типу та навантажень. У середньому протез може використовуватися кілька років, однак його потрібно регулярно оглядати. Перевірка допомагає вчасно виявити зношення кріплень, пошкодження стопи, шарнірів чи інших компонентів.

Реабілітація після ампутації: від опори на бруси до самостійної ходьби

Навіть найсучасніший протез не дає змоги відразу ходити без труднощів. Людині потрібно навчитися довіряти конструкції та правильно розподіляти вагу. Реабілітація зазвичай починається з простих вправ: пацієнт стоїть біля брусів, контролює положення таза, тренує рівновагу та вчиться переносити вагу з однієї ноги на іншу.

Потім додаються перші кроки, повороти, зупинки та пересування з милицями. Фізичний терапевт стежить, щоб пацієнт не надто нахилявся, не вивертав стопу і не компенсував слабкість неправильним положенням спини. Важливо сформувати правильний стереотип ходьби на початку, адже згодом виправити закріплені помилки буде складніше.

За ампутації на рівні гомілки базові навички деякі люди опановують уже за кілька занять. Однак швидкість прогресу в кожного різна. Якщо ампутація вища, пошкоджені суглоби або є додаткові травми, навчання може тривати довше. Парна ампутація та втрата кінцівки на рівні стегна вимагають значних фізичних зусиль, витривалості й постійного супроводу команди.

Реабілітаційні зали намагаються відтворити реальні життєві ситуації. Пацієнти ходять сходами, долають нерівні поверхні, тренуються на біговій доріжці, відпрацьовують баланс і вчаться безпечно падати та підніматися. Після цього відбуваються заняття на вулиці: людина поступово звикає до бордюрів, різного покриття, шуму, натовпу й непередбачуваних перешкод.

Протезування верхніх кінцівок має свої особливості. Механічні моделі керуються рухами плеча та спеціальними тягами. Біонічні протези реагують на електричні сигнали м’язів кукси, тому пацієнт навчається виконувати певні скорочення та керувати хватом. Такі вироби можуть допомагати у виконанні багатьох завдань, але не відтворюють усі функції природної руки, тому адаптація потребує більше часу.

Важливу роль відіграє психологічна підтримка. Після ампутації людина може переживати шок, сором, страх майбутнього або втрату мотивації. Перші успішні кроки часто стають моментом, коли повертається віра у власні сили. Особливо цінним є спілкування з тими, хто вже пройшов подібний шлях і може чесно розповісти про труднощі, помилки та способи їх подолання.

Відновлення не вимірюється лише швидкістю ходьби. Для однієї людини перемогою буде самостійно встати з ліжка, для іншої — повернутися до роботи, керувати автомобілем, займатися спортом або знову виконувати службові завдання. Протез є важливим інструментом, але головний результат створюють регулярні тренування, підтримка фахівців і готовність поступово рухатися вперед.

Українська система протезування розвивається під впливом великої кількості складних клінічних випадків. Фахівці вдосконалюють технології, навчаються працювати з новими комплектуючими та накопичують досвід, який допомагає пацієнтам швидше повертатися до самостійності. Історії людей, які після ампутації знову працюють, служать, подорожують чи займаються спортом, доводять: зміна тіла не перекреслює майбутнє. Шлях може бути непростим, але він здатен привести до нового, повноцінного життя.