Зоряна Білокрай
Безпекова система Європи опинилася під тиском одразу кількох чинників: війни росії проти України, політичної поляризації в західних країнах, інформаційних атак і дискусій про майбутню роль Сполучених Штатів у НАТО. На цьому тлі особливого значення можуть набути держави Північної Європи, які здатні стати одним із ключових оплотів стабільності на континенті.
Таку оцінку висловив екс-керівник Центру протидії дезінформації, лейтенант Сил оборони України Андрій Коваленко. Він наголосив, що сучасна модель західної безпеки значною мірою сформувалася ще за часів холодної війни. Її основою залишається партнерство, у якому Сполучені Штати відіграють провідну роль, а європейські держави спираються на американські військові, політичні та розвідувальні можливості.
Єдність Заходу під тиском: Коваленко назвав головні загрози для НАТО
За словами Коваленка, глобальна архітектура безпеки давно вийшла за межі європейського континенту. Вона охоплює не лише країни НАТО в Європі та Північній Америці, а й партнерів США в Індо-Тихоокеанському регіоні. Важливе місце в цій системі посідають Японія та Південна Корея, адже безпекові процеси в Європі дедалі тісніше пов’язані з ситуацією в Азії.
Експерт звернув увагу, що в Європі є потужні економічні центри, зокрема Німеччина та Франція. Водночас економічний потенціал не завжди автоматично означає готовність відігравати провідну роль у сфері оборони. Саме тому, на його думку, нордичні країни можуть отримати особливе стратегічне значення.
До північного крила Європи належать держави, які мають значний досвід протидії гібридним загрозам, розвинені оборонні інституції, високий рівень суспільної довіри та чітке розуміння небезпек, що походять від росії. Їхня географія також має важливе значення для контролю північних морських маршрутів, повітряного простору та підходів до Балтійського регіону.
Нордичні країни можуть стати одним із центрів стійкості НАТО, якщо продовжать поглиблювати військову координацію, розвивати власні оборонні спроможності та підтримувати Україну. Водночас це не означає заміну Сполучених Штатів у системі альянсу. Йдеться радше про посилення європейського компонента безпеки та зменшення вразливості перед можливими політичними коливаннями.
Роль Великої Британії та інформаційні атаки росії
Окремо Андрій Коваленко звернув увагу на роль Великої Британії. За його оцінкою, британська розвідка в багатьох напрямках має переваги та значний досвід, а сама країна розглядає Росію як стратегічного противника. Лондон залишається одним із найактивніших прихильників підтримки України та посилення європейської оборони.
Саме тому росія намагається використовувати Велику Британію у своїх пропагандистських кампаніях. Один із поширених наративів полягає в тому, що нібито Лондон контролює Київ і використовує Україну для просування власних інтересів. Такі твердження покликані сформувати в американському суспільстві уявлення про існування конфлікту між США та Великою Британією.
Інший напрям російських маніпуляцій — переконати аудиторію, що Європа є своєрідним інструментом британської політики, а тому Сполученим Штатам начебто не потрібно підтримувати європейських союзників. За словами Коваленка, подібні інформаційні вкиди мають послабити трансатлантичну солідарність і створити недовіру між країнами Заходу.
Російська пропаганда регулярно намагається представити союзників України як учасників внутрішньої боротьби за вплив. Для цього використовуються перебільшення, вирвані з контексту заяви політиків, фальшиві експертні оцінки та маніпуляції навколо військової допомоги. Головна мета таких кампаній — не обов’язково переконати всіх, а посіяти сумніви, втомленість і відчуття безперспективності спільної політики.
Які ризики загрожують європейській безпеці
Однією з найнебезпечніших перспектив Коваленко назвав ослаблення Сполучених Штатів. На його думку, це невигідно ні Україні, ні європейським державам, оскільки американська присутність залишається важливим фактором стримування. Йдеться не лише про кількість військових ресурсів, а й про політичний сигнал для потенційного противника: напад на одного союзника може отримати спільну відповідь.
Якщо Вашингтон зменшить залученість до європейської безпеки, країни континенту можуть зіткнутися з необхідністю швидко компенсувати дефіцит спроможностей. Це стосується протиповітряної оборони, розвідки, логістики, далекобійних засобів ураження, виробництва боєприпасів і стратегічного планування. Для такого переходу потрібні значні фінансові ресурси та роки системної роботи.
Додатковим фактором ризику є можливі політичні зміни в ключових країнах Європейського Союзу. Посилення партій, які виступають проти подальшої підтримки України або ставлять під сумнів нинішню модель європейської інтеграції, може ускладнити ухвалення спільних рішень. Особливо гостро це питання постає в Німеччині та Франції — державах, чия позиція має великий вплив на політику ЄС.
Коваленко припустив, що у разі перемоги радикальніших політичних сил у провідних європейських країнах навантаження на нордичні держави зростатиме. Вони можуть стати важливим центром підтримки України та збереження оборонної єдності Європи. Проте їхніх ресурсів самих по собі буде недостатньо для повної заміни американської ролі.
Майбутнє НАТО залежатиме від здатності союзників зберігати єдність попри внутрішні суперечки та зовнішній тиск. Для цього необхідні спільне бачення загроз, координація оборонних програм, протидія дезінформації та готовність інвестувати у власну безпеку. Україна в цій системі залишається одним із головних чинників, адже саме на її території Європа щодня стикається з наслідками російської агресії.
Оцінка Андрія Коваленка свідчить, що стабільність Заходу визначатиметься не лише рішеннями Вашингтона чи Брюсселя. Важливу роль відіграватимуть держави, готові послідовно захищати демократичні принципи, підтримувати союзників і протистояти спробам росії розколоти європейську та трансатлантичну коаліцію.