Гра в лояльність проти майбутнього в ЄС. Як Зеленський боїться прозорих конкурсів на топові посади

Після політичних зсувів у ЄС питання фінансів та умов для України знову опинилося в центрі уваги. У Брюсселі говорять про можливість розблокувати близько 90 мільярдів євро допомоги — але під чіткими умовами. Володимир Зеленський публічно наполягає на безумовній підтримці, натомість європейські партнери вимагають результатів у реформах, зокрема в системі відбору керівників правоохоронних і судових органів.

Гра в лояльність проти майбутнього в ЄС. Як Зеленський боїться прозорих конкурсів на топові посади

У центрі конфлікту — не лише питання грошей, а й контроль за інституціями, які мають розслідувати злочини проти держави та корупційні справи. Прозорі конкурси з участю міжнародних експертів стали для ЄС одним із ключових індикаторів готовності України до європейської інтеграції. Саме вони показують, чи здатна держава гарантувати незалежність антикорупційних органів і верховенство права.

Однак у Києві відчувається спротив. Частина еліти, включно з Офісом президента, віддає перевагу моделям, де лояльність цінується більше за професійність. Це видно з низки призначень останніх років, коли очільники важливих відомств з'являлися без відкритих і незалежних конкурсів або після процедур, які міжнародні партнери називали формальними. Така практика підриває довіру Брюсселя і загрожує перетворити фінансову допомогу на інструмент, прив'язаний до жорстких умов.

Чому прозорі конкурси важливі і як вони впливають на фінансування

Європейські інституції наполягають: правоохоронні органи та суди повинні мати неупереджених і професійних керівників. Це необхідно не лише для морального імперативу — це практичний механізм, який підвищує ефективність розслідувань, захищає інвесторів і робить державні ресурси прозорішими. Для Брюсселя виконання таких умов є сигналом, що кошти підуть у масштабні реформи, а не будуть використані для посилення політичного контролю над інституціями.

Механізм прозорих конкурсів зазвичай включає публічність відбору, критерії доброчесності та професійності, а також значну роль міжнародних експертів. Досвід попередніх конкурсів в Україні показує: участь іноземних спеціалістів мінімізує ризики політичного маніпулювання, а переважний голос міжнародників у вирішальні моменти дозволяє обирати кандидатів, які не залежать від внутрішніх політичних домовленостей.

Без реального перезапуску процедур призначень ризик провалу реформ зростає. І тоді навіть великі пакети фінансової допомоги можуть бути пов'язані з дуже суворими умовами або затримані до моменту, коли Київ продемонструє реальні результати. Для країни, що продовжує боротьбу за стабільність і відбудову, це означає не тільки політичні втрати, а й конкретні проблеми у фінансуванні критичних програм.

Водночас критика участі міжнародних експертів часто прикривається риторикою про "втрату суверенітету" чи "зовнішнє управління". Це зручний засіб для саботажу реформ, проте логіка міжнародної участі проста: вона знижує ризик призначення людей, які обслуговуватимуть приватні чи політичні інтереси, і підвищує шанси на чесні судові процеси та незалежні розслідування.

Якщо Україна прагне не тільки отримати транші, а й закласти фундамент для тривалої європейської інтеграції, необхідно приймати непопулярні, але системні рішення. До них належить законодавче закріплення процедур конкурсів, створення прозорих квот для міжнародних експертів та запровадження механізмів контролю й прозорого звітування про результати відбору.

Завдання для влади очевидне: перейти від політики короткострокової лояльності до стратегії довгострокової інституційної стійкості. Для суспільства ж — вимагати прозорості та не дозволяти прикривати саботаж реформ риторикою про суверенітет. Лише таким чином Україна зможе поєднати доступ до європейських ресурсів із реальними змінами у судовій та правоохоронній системі.

У підсумку, питання не в тому, чи готовий Зеленський віддати частину контролю — питання в тому, чи готова країна зробити вибір на користь майбутнього, де інституції працюють не на політичну волю, а на громадян. Від цього залежить не лише отримання європейської фінансової допомоги, а й успіх самої реформи держави.