Експорт брухту — лише з вигодою для бюджету: заклик Укрметалургпрому

Відновлення українських металургійних підприємств значною мірою залежатиме від того, чи зможуть вони купувати достатньо металобрухту всередині країни, тому галузь наполягатиме на виваженій державній політиці щодо його експорту. В Укрметалургпромі наголошують: кожна тонна брухту, яка залишається в Україні та потрапляє на вітчизняне підприємство, може стати основою для виробництва сталі, створення доданої вартості, сплати податків і збереження робочих місць.

Йдеться не про повну заборону зовнішніх поставок, а про формування таких умов, за яких експорт металобрухту приноситиме користь державному бюджету та не створюватиме дефіциту сировини для української промисловості. Саме цей баланс, на думку представників металургійного сектору, має стати одним із пріоритетів економічної політики в період воєнного стану та післявоєнного відновлення.

Чому металобрухт є стратегічною сировиною

Металобрухт давно перестав бути лише відходом, який можна без обмежень вивозити за кордон. Для сучасної металургії це важливий ресурс, що використовується у виробництві сталі, арматури, прокату, металоконструкцій та іншої продукції, необхідної для будівництва й машинобудування. В Україні його значення зростає через пошкодження виробничих потужностей, скорочення доступу до окремих видів сировини та потребу поступово відновлювати промисловий потенціал.

Внутрішній металобрухт може забезпечити сировиною підприємства, які працюють за електрометалургійною технологією або використовують брухт у шихті. Це дає можливість скорочувати витрати на імпорт, зменшувати залежність від зовнішніх постачальників і підтримувати безперервність виробничих процесів. Крім того, переробка брухту є важливою складовою циркулярної економіки, адже дає змогу повторно використовувати метал замість того, щоб спрямовувати його на захоронення чи неконтрольований експорт.

Потреба в українському металі зростатиме разом із відновленням житла, мостів, енергетичної інфраструктури, промислових об’єктів і транспортних мереж. Для реалізації таких проєктів знадобляться значні обсяги металопродукції. Якщо підприємства не матимуть достатньо сировини, країна буде змушена купувати готовий метал за кордоном, втрачаючи частину потенційних доходів, податків і робочих місць.

Експорт брухту має враховувати інтереси бюджету

Укрметалургпром закликає розглядати експорт металобрухту не лише як зовнішньоторговельну операцію, а як питання економічної безпеки. Коли сировина вивозиться без урахування внутрішніх потреб, українські виробники можуть зіткнутися з нестачею матеріалу або вимушеним підвищенням закупівельних цін. У підсумку це послаблює конкурентоспроможність металургійних підприємств і скорочує можливості держави для відновлення промисловості.

Експорт брухту повинен здійснюватися лише з очевидною вигодою для бюджету та економіки України. Така вигода може формуватися через прозорі податкові механізми, ефективне митне адміністрування, контроль за походженням сировини та недопущення схем, за яких метал вивозиться за заниженою вартістю. Важливо також забезпечити рівні правила для всіх учасників ринку, щоб легальні заготівельники та переробники не програвали недобросовісним посередникам.

Окрему увагу галузь звертає на необхідність прогнозованого регулювання. Ринок металобрухту потребує зрозумілих правил, які не змінюватимуться хаотично та не створюватимуть додаткових ризиків для інвесторів. Підприємства мають заздалегідь розуміти, якими будуть умови закупівлі, внутрішнього використання та експорту сировини. Це особливо важливо для компаній, що планують модернізацію, відновлення потужностей або запуск нових виробничих ліній.

Зацікавленість у збереженні брухту всередині країни мають не лише металурги. Його заготівля, сортування, переробка та транспортування створюють попит на послуги логістичних компаній, ремонтних підприємств, пунктів збору й спеціалізованої техніки. Чим більше операцій здійснюється в Україні, тим більший економічний ефект отримують громади та державний бюджет.

Баланс між експортом і відновленням промисловості

Представники галузі підкреслюють, що цивілізований ринок металобрухту має працювати на кількох рівнях. По-перше, він повинен гарантувати достатню пропозицію сировини для українських металургійних підприємств. По-друге, він має забезпечувати справедливу ціну для населення, бізнесу та заготівельних компаній. По-третє, держава повинна отримувати належні податкові надходження й мати дієві інструменти протидії тіньовому обігу металу.

Важливо також розвивати легальні канали збору брухту. Значна частина металу може надходити від демонтажу зруйнованих будівель, ремонту інфраструктури, списання промислового обладнання та утилізації транспортних засобів. За відсутності належного обліку такі ресурси ризикують потрапляти в неконтрольований обіг. Натомість прозора система збору дозволить точніше оцінювати запаси, планувати потреби підприємств і збільшувати частку переробки в Україні.

Для держави це питання має і довгострокове значення. Відновлення металургії сприятиме зростанню експорту готової продукції з більшою доданою вартістю. На відміну від продажу необробленої сировини, виробництво прокату, металевих конструкцій та інших товарів забезпечує ширший ланцюг доходів: від закупівлі сировини й енергії до оплати праці, сплати податків і розвитку суміжних галузей.

Економічна логіка полягає в тому, щоб не обмежувати можливість зовнішньої торгівлі як такої, а не допустити ситуації, коли Україна експортує ресурс, а потім імпортує продукцію, виготовлену з цього самого металу. Такий підхід означав би втрату частини промислової доданої вартості та посилення залежності від зовнішніх постачальників.

Саме тому заклик Укрметалургпрому стосується комплексної політики. Потрібні регулярний моніторинг внутрішнього ринку, визначення потреб підприємств, контроль за дотриманням правил експорту та стимулювання глибшої переробки. Рішення мають прийматися з урахуванням інтересів промисловості, заготівельного бізнесу, експортерів і держави, але ключовим критерієм повинна залишатися користь для економіки України.

У період відновлення кожен ресурс матиме особливу цінність. Металобрухт може стати одним із джерел промислового перезапуску, бюджетних надходжень і нових інвестицій. Водночас без продуманого регулювання його експорт здатен послабити внутрішній ринок і створити додаткові проблеми для металургійних підприємств. Тому майбутня модель має поєднати відкритість торгівлі з пріоритетом національного виробництва, прозорістю операцій і максимальним економічним ефектом для держави.