Французькі лівоцентристи визначили кандидата: переміг Рафаель Глюксманн

Рафаель Глюксманн офіційно став кандидатом від французьких лівоцентристських сил на президентських виборах 2027 року. Депутат Європейського парламенту здобув переконливу перемогу на праймеріз, продемонструвавши, що саме його частина французького лівого табору готова підтримати як альтернативу чинним політичним силам.

У голосуванні, яке відбулося в неділю, 46-річний політик отримав 66% голосів і таким чином забезпечив собі абсолютну більшість уже в першому турі. Його результат виявився значно вищим за показники інших претендентів, зокрема лідера Соціалістичної партії Олів’є Фора, який набрав близько 14,5% голосів.

Глюксманн очолює політичний рух «Place Publique», назву якого можна перекласти як «Громадська площа». У французькій політиці він відомий як представник проєвропейського, демократичного та соціально орієнтованого напряму. Його кампанія будується на критиці як політики президента Емманюеля Макрона, так і впливу радикальних лівих на загальний порядок денний опозиції.

Що означає перемога Рафаеля Глюксманна

Після оголошення результатів праймеріз Рафаель Глюксманн заявив, що його кандидатура символізує розрив із макронізмом. За його словами, французьким лівоцентристам необхідно відмовитися від політичної залежності від президента та його оточення, але водночас не допускати домінування крайніх лівих сил.

Окремо політик наголосив на необхідності протистояти лідеру радикальної лівої партії Жан-Люку Меленшону. Глюксманн прагне позиціонувати себе як кандидата, здатного об’єднати поміркованих соціалістів, ліберальних лівоцентристів, прихильників європейської інтеграції та виборців, які виступають проти посилення ультраправих.

«Я кандидат, який виступає за розрив із макронізмом, за розрив із гегемонією Жан-Люка Меленшона над французькими лівими. Я кандидат, який може перемогти нашого давнього ворога — ультраправих», — заявив Глюксманн після голосування, звертаючись до партійних активістів.

Його слова свідчать про головну стратегію майбутньої президентської кампанії: представити лівоцентризм як третій шлях між владою, що втратила частину підтримки, радикальними лівими та ультраправим табором. Водночас успіх цієї стратегії залежатиме не лише від особистого рейтингу політика, а й від його здатності домовитися з іншими партіями.

Складне завдання для французьких лівих

Французький лівий табір залишається роздробленим. У ньому конкурують соціалісти, зелені, представники радикальної лівиці та політики, орієнтовані на ширший проєвропейський центр. Кожна з цих груп має власне бачення економічної політики, питань безпеки, міграції, соціальних гарантій і зовнішніх відносин.

Перемога Глюксманна на праймеріз не означає автоматичного об’єднання всіх лівих сил. Навпаки, вона може посилити внутрішню конкуренцію. Соціалістична партія та прихильники Жан-Люка Меленшона можуть не погодитися з його програмою або вимагати значного впливу на формування спільної президентської платформи.

Особливо складним питанням стане можливий союз із політиками, які раніше підтримували співпрацю з радикальною лівицею. Поразка Олів’є Фора, відкритого до домовленостей із партією Меленшона, демонструє, що частина виборців лівоцентристського табору не готова беззастережно підтримувати такий формат. Вони очікують від нового кандидата чіткої політичної позиції та незалежності.

Глюксманну також доведеться переконати виборців у тому, що він здатен вести масштабну президентську кампанію. Його перевагою є досвід роботи в Європарламенті, активна публічна позиція та здатність говорити про міжнародну політику. Водночас національні вибори у Франції вимагають від кандидата детальних відповідей на питання щодо вартості життя, податків, роботи державних служб, пенсійної системи й безпеки.

Ультраправі залишаються головними суперниками

Президентські вибори 2027 року дедалі більше визначаються конкуренцією з ультраправими силами. У рейтингах потенційних наступників Емманюеля Макрона лідирують представники партії «Національне об’єднання» Жордан Барделла та Марін Ле Пен. Їхні показники тривалий час залишаються значно вищими, ніж рейтинги більшості політиків центру та лівиці.

За даними опитувань, Барделлу готові підтримати близько 33% виборців, а Марін Ле Пен — приблизно 32%. Водночас обидва політики дещо втратили підтримку на тлі скандалу навколо антисемітських дописів, які приписують Барделлі. Ця історія стала додатковим випробуванням для «Національного об’єднання», яке намагається переконати французів у своїй готовності до державного управління.

Попри падіння рейтингових показників, ультраправі залишаються найсильнішою політичною силою напередодні президентської кампанії. Їхнім головним конкурентом серед поміркованих політиків називають колишнього прем’єр-міністра Едуара Філіппа. Його рейтинг зріс до 20%, однак цього поки недостатньо, щоб зрівнятися з кандидатами «Національного об’єднання».

У таких умовах Рафаель Глюксманн намагатиметься переконати французьке суспільство, що лівоцентризм може стати ефективною відповіддю на посилення популізму та політичну поляризацію. Для цього йому потрібно буде сформувати широку коаліцію, запропонувати зрозумілу програму та зберегти підтримку виборців, які прагнуть змін, але не готові голосувати за радикальні проєкти.

Праймеріз стали важливим стартом для кандидатури Глюксманна, проте справжня боротьба лише розпочинається. До президентських виборів ще залишається час, і політичні союзи у Франції можуть неодноразово змінитися. Головним випробуванням для переможця стане здатність перетворити власну перемогу в партійному голосуванні на загальнонаціональну кампанію, яка об’єднає розрізнені сили французького лівого центру.