Експерт попередив: основні сценарії, за якими країни Скандинавії готуються до війни з РФ

Експертні оцінки та відкриті джерела вказують: скандинавські країни системно готуються до можливого загострення безпекової ситуації з росією. У фокусі — не лише озброєння, а й мобілізація суспільства, цивільно-військова координація та стратегічні сценарії, які можуть визначити розвиток подій у Північній Європі.

Експерт попередив: основні сценарії, за якими країни Скандинавії готуються до війни з РФ

Про ці підготовки детально розповідається в матеріалі РБК-Україна "Зона ризику. Хто в Євросоюзі справді готовий відбивати російську агресію". На тлі загострення відносин з Москвою скандинавські держави — Фінляндія, Швеція, Норвегія та Данія — дотримуються консенсусу щодо зміцнення обороноздатності, хоча підходи всередині кожної країни відрізняються.

Читайте також: росія може готувати атаку на острови Балтики: у Швеції назвали мету путіна

Фінський політик і експерт Рісто Пенттіля наголошує, що оборонна стратегія Фінляндії сформована історичною пам’яттю та досвідом холодної війни. Якщо багато європейських країн у 1990-х роках знижували оборонні ставки, то Фінляндія нарощувала потенціал: закупівля винищувачів, танків і створення резервних сил. За оцінкою експерта, основна суперечність у регіоні стосується не питання "чи готуватися", а радше "як саме" — чи ставити акцент на загальнонаціональній стійкості та тотальній обороні, чи на підвищенні бойової готовності і розвитку оборонної промисловості.

Як готуються країни Скандинавії

Швеція відновлює елементи тотальної оборони: від 2017 року знову введено частковий призов, а цілі щодо кількості призовників поступово зростають — до 10 тисяч на рік до 2030-го та до 12 тисяч у 2032–2035 роках. Однак експерти зауважують, що сама по собі кількість призовників — не гарантія ефективності без системної підготовки та інтеграції резерву у сучасні військові структури.

Фінляндія відрізняється значним людським резервом і вищим рівнем підготовки суспільства: за оцінкою Пенттіля, близько 800 тисяч осіб можуть бути швидко мобілізовані або мають військову підготовку. Це дає Фінляндії перевагу в терміновому реагуванні на напад чи вторгнення в прикордонних районах.

Норвегія останніми роками робить ставку на комплексні цивільно-військові навчання: у 2026 році планується проведення наймасштабніших навчань з часів Холодної війни, що передбачає залучення не лише армії, а й бізнесу, місцевих адміністрацій та цивільного населення. Данія посилює роль флоту та спроможності захисту морських комунікацій у Балтійському регіоні.

Паралельно країни регіону інвестують у вітчизняну оборонну промисловість: Швеція, наприклад, має сильний військово-промисловий комплекс, що дозволяє їй швидше модернізувати сили та забезпечувати постачання. На рівні НАТО союзники закликають до підвищення витрат на оборону — іноді до рівня близько 5% ВВП — і посилення логістики та мобілізаційних механізмів.

Ключові сценарії та ризики

Пенттіля та інші аналітики виділяють кілька основних сценаріїв, які розглядалися в Північній Європі після анексії Криму. Серед них: спроба захоплення стратегічних островів та архіпелагів (готланд у Швеції, Аландські острови у Фінляндії, архіпелаг Шпіцберген у Норвегії), диверсійні операції у прикордонних містах (наприклад, Нарва) та спроби порушити сухопутні комунікації між державами НАТО (сценарій "Сувалкського коридору" між Литвою й Польщею).

З моменту вступу Фінляндії і Швеції до НАТО ці сценарії змінилися: пряме захоплення великих територій стало менш імовірним через ризик ескалації до рівня статті п’ятої, однак короткі провокації або демонстративні операції (захоплення невеликого острова чи атака на інфраструктуру) залишаються інструментом випробування реакції Альянсу.

Крім традиційних військових загроз, країни готуються до асиметричних викликів: кібератак, інформаційних кампаній, порушень ланцюгів постачання й енергетичної інфраструктури. Це змушує уряди інтегрувати цивільні відомства, комунальні служби та приватний сектор у планування оборони.

На міжнародному фоні посилює напруження і риторика США: заклики до європейських союзників "вчитися оборонятися самостійно" додатково стимулюють країни регіону збільшувати власні можливості і співпрацю в рамках НАТО. Президент України Володимир Зеленський також неодноразово висловлював занепокоєння, називаючи 2029–2030 роки можливим періодом підготовки РФ до масштабнішої агресії на європейському континенті.

Скандинавські держави вдаються до комплексних заходів: модернізація збройних сил, гнучкі мобілізаційні плани, цивільно-військові навчання, зміцнення оборонно-промислового потенціалу та міжнародна кооперація. Все це формує складну мозаїку, що має на меті не допустити несподіваного удару й забезпечити швидку та скоординовану відповідь у разі загрози.

Отже, хоча ймовірність великомасштабного вторгнення зараз виглядає менше реальною, ніж раніше, сценарії локальних провокацій і тестування реакції НАТО змушують країни регіону постійно адаптувати свої стратегії. Від цього залежить не лише безпека Скандинавії, а й стабільність всієї Північної та Східної Європи.