Чому Єрмак, який хрестив дитину Чернишова, не попередив про конфлікт інтересів — пояснює політолог

Інцидент із хрещенням дитини тодішнього віцепрем'єра Олексія Чернишова, в якому брав участь голова Офісу президента Андрій Єрмак, викликав хвилю обговорень у медіа та суспільстві. Політолог Ігор Рейтерович, в інтерв'ю Radio NV, пояснив, чому, на його переконання, Єрмак не вбачав необхідності попереджувати про можливий конфлікт інтересів. Аналіз позиції політолога дозволяє розглянути не лише мотиви окремих учасників події, а й ширші інституційні та культурні чинники, які впливають на держуправління та довіру до влади.

Чому Єрмак не попередив про конфлікт інтересів — пояснює політолог

За словами Ігоря Рейтеровича, існує кілька взаємопов'язаних причин, чому голова Офісу президента не зробив публічного повідомлення або не звернувся за консультацією щодо конфлікту інтересів у зв'язку з хрещенням дитини віцепрем'єра. По-перше, це особисті та соціальні зв'язки між політиками, які часто сприймаються як приватні і не асоціюються з виконанням офіційних обов'язків. Рейтерович підкреслює, що в політичній культурі України значна частина контактів відбувається в межах особистих стосунків, що зменшує усвідомлення необхідності формалізації таких подій.

По-друге, політолог вказує на недостатню поінформованість або недооцінку юридичних аспектів. У багатьох випадках посадовці можуть не розуміти, що навіть участь у приватних церемоніях може породжувати публічні ризики — від запитів у пресі до підозр у преференціях. За словами Рейтеровича, існує розрив між формальною нормативною базою щодо конфлікту інтересів і повсякденною практикою її застосування: правила є, але механізми їхнього дотримання часто не працюють на рівні інструментів превентивного реагування.

Що сказав політолог про інституційні причини та політичні ризики

Ігор Рейтерович також наголошує на інституційних прогалинах: відсутність чітких інструкцій щодо участі високопосадовців у релігійних чи сімейних подіях, неврегульованість процедур повідомлення про потенційний конфлікт інтересів та слабкість незалежних етичних механізмів. Він вважає, що навіть якщо дія була приватною за суттю, її публічний резонанс вимагає прозорості від державних діячів. У протилежному випадку опоненти та ЗМІ здатні інтенсифікувати критику, що підриває довіру та створює політичні ризики для урядовців.

Рейтерович підкреслює і роль комунікації: відсутність пояснень або непрозорість у таких випадках автоматично породжує підозри. Навіть просте публічне роз'яснення — чому учасництво відбулося, чи були дотримані етичні норми, чи узгоджено це з юридичними дорадниками — могло б пом'якшити негативний ефект у медіапросторі. Політолог зазначає, що для топ-чиновників важливо імплементувати проактивну політику відкритості.

Наслідки для публічної політики та рекомендації

Політолог вважає, що інцидент демонструє потребу у низці системних кроків. По-перше, потрібне уточнення нормативних актів та розробка практичних інструкцій, які б регулювали участь посадовців у особистих заходах і механізми повідомлення про ймовірний конфлікт інтересів. По-друге, необхідні внутрішні протоколи в Офісі президента та інших відомствах для оперативного юридичного та етичного аналізу подібних ситуацій. По-третє, важливим є зміцнення незалежних етичних інституцій, здатних давати об'єктивні оцінки і рекомендації.

Окрім цього, Рейтерович радить впровадити регулярні тренінги з етики та антикорупційного законодавства для посадовців високого рівня, а також розвивати культуру публічних роз'яснень. Така комбінація превентивних заходів могла б зменшити кількість інцидентів і підвищити довіру громадськості до інституцій.

Підсумовуючи, політолог Ігор Рейтерович переконує: відсутність попередження про конфлікт інтересів у випадку з хрещенням дитини Чернишова має як особистісні, так і інституційні пояснення. Розв'язання проблеми лежить не лише в засудженні окремих дій, а в системних реформах, які зроблять публічну службу більш прозорою та передбачуваною. Відповідь на запитання, чи мав Єрмак повідомляти, залежить від того, наскільки держава готова чітко визначати межі приватного і публічного для своїх найвищих посадовців.