Африканські держави закликали Київ повернути громадян, які воюють за РФ

Кілька африканських держав звернулися до України з проханням повернути їхніх громадян, які воювали на боці росії та потрапили в український полон. Йдеться про людей, яких, за твердженнями урядів їхніх країн, могли ошукати під час вербування та відправити до російської армії під виглядом цивільного працевлаштування.

Найактивніше питанням повернення своїх громадян займається Кенія. Її представники ведуть переговори щодо п’ятьох кенійців, які нині перебувають під контролем України. Окремо Ботсвана заявила про намір забрати одного свого громадянина. Африканські держави наголошують, що частина таких людей не планувала брати участь у війні та могла не усвідомлювати реального характеру запропонованої роботи.

Президент Кенії Вільям Руто обговорював ситуацію телефоном із президентом України Володимиром Зеленським. Під час розмови сторони порушили питання громадян Кенії, які опинилися серед іноземців, залучених росією до війни проти України.

Міністр закордонних справ Кенії Мусалія Мудаваді заявив парламентарям у Найробі, що його країна прагне домогтися визнання затриманих кенійців жертвами міжнародної торгівлі людьми, а не військовополоненими. За його словами, це могло б змінити підхід до їхнього подальшого статусу та повернення додому.

Кенійські громадяни розповідають, що їх вербували до росії під приводом працевлаштування. Серед обіцяних вакансій могли бути посади водіїв, охоронців, кухарів та працівників без військових обов’язків. Після прибуття до росії чоловіки, за їхніми свідченнями, опинилися в армійських структурах і були направлені на війну проти України.

Наймолодшому кенійцю, який перебуває в українському таборі для військовополонених, 23 роки. Мудаваді зазначив, що обставини вербування та подальшого залучення цих людей до бойових дій можуть відповідати ознакам торгівлі людьми. Водночас остаточну оцінку кожній ситуації мають надати компетентні органи з урахуванням документів, свідчень і фактичних обставин потрапляння іноземців до російської армії.

Як росія вербує громадян африканських країн

Африканські уряди дедалі частіше повідомляють про оманливі схеми, за допомогою яких росія залучає іноземців до війни. Потенційним кандидатам пропонують роботу, стабільну зарплату, легальне перебування або соціальні виплати. У деяких випадках людям можуть обіцяти працевлаштування, яке не має жодного стосунку до військової служби.

Після прибуття до росії іноземці можуть стикатися з тиском, обмеженням свободи пересування та необхідністю підписати документи, зміст яких вони не повністю розуміють. Частина завербованих не має бойового досвіду або військової підготовки. Попри це, їх можуть відправляти безпосередньо до районів активних бойових дій.

У Зімбабве також висловлювали занепокоєння через вербування громадян за кордоном. Уряд країни заявляв, що деяких людей без попередньої підготовки могли направляти на фронт у країнах перебування. Влада не називала конкретні держави, однак раніше в Зімбабве затримали кількох осіб, яких підозрюють у причетності до організації таких схем. Серед затриманих були двоє громадян росії, які очікують на суд.

Ботсвана у серпні повідомила, що в аеропортах Ботсвани, Південної Африки та Ефіопії зупинили вісьмох громадян, яких, імовірно, планували завербувати до російської армії. Ще раніше влада країни попереджала населення про ризики примусового або оманливого вербування за кордоном.

Такі випадки свідчать, що російська сторона використовує не лише традиційні військові канали мобілізації. Йдеться також про неформальні посередницькі мережі, оголошення про роботу та обіцянки швидкого заробітку. Для громадян країн із високим рівнем безробіття такі пропозиції можуть виглядати привабливо, особливо якщо вербувальники приховують справжню мету поїздки.

Скільки іноземців воюють за Росію

За даними української влади, росія залучила до війни понад 28 тисяч іноземців зі 135 країн. Понад 5 тисяч із них, за цими оцінками, загинули. Українські військові брали в полон громадян 51 держави. Серед іноземних учасників російської агресії є представники країн Азії, Африки, Близького Сходу та інших регіонів.

Документи, які стосуються обміну інформацією про полонених, свідчать, що Україна утримує щонайменше 213 іноземних військових. У цю кількість не входять громадяни росії та Північної Кореї. Серед іноземців, які перебувають в українському полоні, налічується щонайменше 37 африканців.

Повернення таких людей додому залишається складним питанням. Україна наполягає, що іноземні військовополонені можуть бути передані росії лише в межах обмінів на українських громадян, яких утримує російська сторона. Це означає, що сам факт звернення африканської держави не гарантує негайної репатріації її громадянина.

Водночас Україна може враховувати обставини, за яких іноземці опинилися у складі російських підрозділів. Важливими є свідчення самих полонених, документи про їхнє працевлаштування, умови підписання контрактів та інформація про можливий обман. Для встановлення статусу кожної людини потрібен окремий розгляд.

За словами кенійського міністра, близько 84 громадян Кенії загинули або зникли безвісти, ще 34 перебувають у лікарнях на території росії, а 62 вже повернулися на батьківщину. Ці цифри демонструють масштаб проблеми для країни, яка змушена одночасно шукати зниклих, допомагати пораненим і вести переговори щодо полонених.

Історії кенійців та інших африканців показують, як кремль використовує обман і вразливе економічне становище людей для поповнення своїх військових формувань. Вербування під виглядом цивільної роботи перетворюється на міжнародну проблему, що зачіпає не лише Україну та Росію, а й держави, громадяни яких опинилися втягнутими у війну.

Африканські уряди закликають своїх громадян обережно ставитися до пропозицій роботи в росії та перевіряти умови контрактів до виїзду за кордон. Особливу увагу слід звертати на вимоги підписати військові документи, передати паспорт або погодитися на роботу в закритих установах. У випадку зникнення людини її родичі намагаються отримати інформацію через державні канали та дипломатичні представництва.

Подальша доля іноземців, які воювали за Росію, залежатиме від переговорів, процедур обміну та результатів перевірки їхніх свідчень. Для Кенії, Ботсвани та інших африканських держав це питання стає важливою частиною зовнішньої політики, а для України — ще одним доказом масштабного залучення росією іноземців до агресії.