Дата публікації «Як стихне буря»: в Україні знімуть фільм про акторок театру Курбаса
Опубліковано 08.10.26 23:35
Переглядів статті «Як стихне буря»: в Україні знімуть фільм про акторок театру Курбаса 5

«Як стихне буря»: в Україні знімуть фільм про акторок театру Курбаса

Поділитися цією новиною в Facebook Поділитися цією новиною в Twitter Поділитися цією новиною в Twitter

В Україні готують повнометражний ігровий фільм «Як стихне буря» — камерну історію про шістьох акторок театру Леся Курбаса, які впродовж однієї ночі опиняються в селянській хаті на тлі більшовицького наступу 1920 року. Майбутня стрічка режисерки Крістіни Тинькевич стане кіноадаптацією п’єси американського драматурга Річарда Нельсона. Автор створив її під враженням від українського театрального авангарду та постаті Леся Курбаса.

Проєкт поєднає історичну драму, розмовне кіно та розповідь про силу мистецтва в часи суспільних потрясінь. У центрі сюжету — не масштабні бої чи політичні події, а люди, які намагаються зберегти себе, власні переконання та взаємну підтримку, коли звичний світ стрімко руйнується.

«Як стихне буря»: сюжет і головні теми фільму

Події фільму відбуватимуться протягом однієї ночі у вересні 1920 року. Шестеро акторок із трупи Леся Курбаса щойно зіграли «Макбета» й опинилися в селянській хаті. За її стінами наближається війна, змінюється політична ситуація, а майбутнє країни та кожної з героїнь стає дедалі непевнішим.

Спочатку жінки говорять про театр, виставу, побутові справи та повсякденні турботи. Однак у міру розвитку розмови між ними виникають суперечки, з’являються зізнання, а приховані страхи виходять назовні. Звичайна ніч перетворюється на момент, коли кожна має визначити власне ставлення до мистецтва, свободи та відповідальності.

Героїні постають перед складними моральними питаннями. Чи можна продовжувати займатися театром, коли навколо люди потерпають від голоду й насильства? Як виховувати дітей у країні, де немає гарантій безпеки? Чи здатна людина зберегти власну ідентичність, якщо для виживання доводиться домовлятися з новою владою?

Камерний формат дасть змогу зосередитися на психології персонажок і на деталях їхніх стосунків. Зовнішній світ майже весь час залишатиметься за дверима, але його присутність відчуватиметься в кожній репліці, паузі та звуці. Війна не обов’язково буде показана безпосередньо, проте її вплив стане важливою частиною атмосфери фільму.

Назва стрічки відсилає до п’єси Річарда Нельсона «Як стихне шуру-буря зла» — «When the Hurlyburly’s Done». Вона, своєю чергою, перегукується з рядком із трагедії Вільяма Шекспіра «Макбет», яку акторки виконують на початку історії. Театр у фільмі стане не лише професією героїнь, а й способом осмислити події, що відбуваються навколо.

Від театральної сцени до кінопроєкту

П’єсу Річарда Нельсона свого часу поставили в київському Театрі на Подолі. Саме там виставу побачила Крістіна Тинькевич. Постановка зацікавила режисерку можливістю перенести сценічну історію на екран і розкрити її засобами кінематографа.

Театральне походження матеріалу визначатиме особливий ритм майбутньої картини. Глядачі стежитимуть за діалогами, змінами настрою та поступовим загостренням конфліктів. Водночас фільм не буде просто записом вистави: кіномова дасть змогу детальніше показати простір, нічний пейзаж, обличчя героїнь і невидиму, але постійно присутню загрозу.

Історія акторок театру Курбаса відкриває можливість поговорити про українську культуру 1920-х років, її пошуки та драматичну долю. Це був період активного розвитку модерного мистецтва, експериментів із формою та появи нової театральної мови. Однак разом із творчими змінами посилювався політичний тиск, який згодом призвів до репресій і знищення значної частини українського культурного середовища.

У фільмі цей контекст не обов’язково подаватимуть через масштабні історичні пояснення. Він проявлятиметься в поведінці персонажок, їхньому страху перед майбутнім і спробах зрозуміти, якою буде роль митця в умовах радикальних змін. Саме тому «Як стихне буря» може стати не лише історичною драмою, а й роздумом про українське суспільство, яке знову змушене захищати культуру та право на власний голос.

Для українського кіно звернення до п’єси американського автора є також прикладом міжнародного культурного діалогу. Нельсон досліджує український театральний матеріал, а українська режисерка переосмислює його для кінематографа. Такий підхід допомагає розповідати про важливі сторінки історії через особисті історії, зрозумілі глядачам у різних країнах.

Режисерка, продюсерка та команда стрічки

Режисеркою й авторкою кіноадаптації «Як стихне буря» стала Крістіна Тинькевич. Її повнометражний дебют «Як там Катя?» був відзначений на 75-му Міжнародному кінофестивалі в Локарно. Фільм отримав Спеціальний приз журі, а виконавиця головної ролі здобула нагороду за найкращу жіночу роль.

Тинькевич працює з історіями, у яких важливе місце посідають моральний вибір, людська вразливість і вплив великих суспільних подій на приватне життя. Для нового проєкту ці теми набувають історичного виміру, адже шість акторок мають визначити, як жити й творити в ситуації, коли звичні правила більше не працюють.

Наступний проєкт режисерки «Відбій повітряної тривоги» був відібраний до Venice Gap-Financing Market у межах Венеційського кінофестивалю. Стрічку створюють як копродукцію України, Німеччини та Люксембургу, а її зйомки заплановані на весну 2027 року.

Продюсеркою фільму «Як стихне буря» є Вероніка Степанчук — засновниця продакшну Balcony 48 та членкиня Європейської кіноакадемії. Вона працювала над такими українськими проєктами, як «Покоління ’91», «Мої думки тихі», «Як там Катя?» та «Медовий місяць».

Створення фільму підтримує Український культурний фонд. Наразі команда працює над сценарієм повнометражної картини. Подальша реалізація проєкту має перенести сценічну історію про акторок театру Курбаса на великий екран і показати, як мистецтво допомагає людині вистояти в період війни, страху та історичних змін.

«Як стихне буря» привертає увагу саме поєднанням приватної драми та масштабного історичного тла. Шість жінок, одна ніч і замкнений простір можуть стати основою для розмови про свободу, вибір, жіночу солідарність і ціну компромісів. У цій історії минуле звучить особливо сучасно, адже питання про майбутнє культури та здатність зберігати людяність залишаються актуальними й сьогодні.