Всеволод Чабанець
Людство входить у період, коли глобальні ризики дедалі сильніше переплітаються між собою. Технологічний прорив може прискорити розвиток медицини й економіки, але водночас створює нові небезпеки. Кліматичні зміни посилюють міграцію та дефіцит продовольства, війни руйнують системи охорони здоров’я, а поширення інфекцій здатне за лічені тижні вийти за межі окремих держав.
Міжнародна група науковців Комісії The Lancet із глобальних загроз здоров’ю у XXI столітті проаналізувала, до чого може призвести бездіяльність у найближчі 75 років. За найгірших умов до 2100 року світ може зіткнутися не лише з масштабним падінням якості життя, а й із ризиком цивілізаційної катастрофи. Серед потенційних причин експерти назвали неконтрольоване використання штучного інтелекту, ядерну війну, нові пандемії та поглиблення кліматичної кризи.
17 головних загроз для людства
Для порівняння різних сценаріїв дослідники застосували показник DALYs. Він демонструє, скільки років здорового життя втрачає населення через хвороби, інвалідність або передчасну смерть. Такий підхід дає змогу оцінювати не тільки кількість загиблих, а й довгостроковий вплив проблем на суспільство.
Першою загрозою експерти вважають небезпечне застосування штучного інтелекту. Йдеться не лише про помилки автоматизованих систем. Теоретично ШІ може допомогти створювати нові патогени, вдосконалювати біологічну зброю, проводити масштабні кібератаки або прискорювати розробку інших видів озброєнь. Якщо технології розвиватимуться швидше, ніж механізми контролю, наслідки можуть виявитися непередбачуваними.
Друга загроза — ядерний конфлікт. Навіть обмежене застосування ядерної зброї здатне спричинити руйнування міст, масову загибель людей і тривале радіаційне забруднення. Водночас масштабна війна може спровокувати так звану ядерну зиму: сажа в атмосфері блокуватиме сонячне світло, температура знизиться, а врожаї різко скоротяться. Це створить умови для глобального голоду.
До переліку також увійшли зміна клімату, екстремальна спека, повені, посухи та підняття рівня моря. Четвертим фактором названо забруднення повітря, яке щороку скорочує тривалість життя мільйонів людей. П’ята загроза пов’язана з новими пандеміями, зокрема з інфекціями, що можуть передаватися від тварин до людини.
Шостим ризиком є антимікробна резистентність — здатність бактерій, вірусів і грибків протистояти лікам. Якщо антибіотики втратять ефективність, звичайні інфекції та нескладні операції знову можуть стати смертельно небезпечними. Сьомий пункт стосується дитячого недоїдання, яке впливає на розвиток мозку, імунітет та майбутні перспективи цілих поколінь.
Восьмою проблемою дослідники називають скорочення міжнародної гуманітарної та медичної допомоги. Дев’ята — нерівність у доступі до лікування, освіти, чистої води та безпечного харчування. Десята загроза — поширення дезінформації, через яку люди можуть відмовлятися від вакцинації, ігнорувати наукові рекомендації та втрачати довіру до медичних установ.
Одинадцяте місце у широкому переліку посідає втрата біорізноманіття. Зникнення видів руйнує екосистеми, погіршує запилення рослин і зменшує стійкість продовольчих систем. Дванадцятим фактором є хімічне забруднення довкілля, зокрема накопичення токсичних речовин у ґрунті, воді та організмі людини.
Тринадцята загроза — глобальна продовольча нестабільність, яку можуть посилити війни, посухи та перебої в міжнародній торгівлі. Чотирнадцята пов’язана з дефіцитом чистої питної води. П’ятнадцятий ризик становлять зростання ожиріння та інші наслідки нездорового способу життя. Шістнадцятий — погіршення психічного здоров’я, депресія, тривожні розлади та самотність. Сімнадцятим фактором названо слабкість державних інституцій, корупцію і нездатність урядів швидко реагувати на кризи.
Окремі загрози можуть здаватися далекими або малоймовірними, однак їхнє поєднання значно збільшує ризики. Наприклад, кліматична катастрофа здатна посилити міграцію, бідність і політичну нестабільність, а це, своєю чергою, підвищує ймовірність конфліктів і спалахів інфекційних хвороб.
Найбільші втрати припадуть на вразливі країни
Науковці наголошують, що глобальні небезпеки розподілені нерівномірно. У заможних державах більшість років здорового життя втрачається через неінфекційні захворювання. Серед них — серцево-судинні хвороби, діабет, ожиріння, онкологічні діагнози та психічні розлади. Високий рівень доходів не скасовує ризиків, але дає доступ до якіснішої медицини, профілактики та швидкої допомоги.
У бідніших регіонах ситуація значно складніша. Там небезпеку створюють нестача лікарів і ліків, низький рівень освіти, дитяче недоїдання, відсутність санітарної інфраструктури та небезпечні умови праці. Через це одна й та сама криза може мати принципово різні наслідки для населення різних країн.
Особливе занепокоєння викликає скорочення міжнародного фінансування охорони здоров’я. За оцінками авторів дослідження, обвал або істотне урізання грантів може коштувати світові до 1,5 мільярда років здорового життя до кінця століття. Приблизно 70 відсотків цих втрат припаде на країни Африки на південь від Сахари, де міжнародні програми часто забезпечують вакцинацію, лікування ВІЛ, боротьбу з малярією та підтримку матерів і дітей.
Зменшення допомоги небезпечне не тільки для країн-отримувачів. Слабкі системи охорони здоров’я швидше стають осередками спалахів інфекцій, які згодом можуть поширитися на інші континенти. Тому інвестиції в медицину бідних держав є не благодійністю у вузькому сенсі, а частиною глобальної безпеки.
Експерти закликають діяти, а не панікувати
До роботи комісії долучилися 35 провідних фахівців із різних країн і наукових галузей. Їхнє завдання полягало не в тому, щоб створити черговий апокаліптичний прогноз, а в тому, щоб показати урядам найбільш уразливі місця сучасного світу. Низька ймовірність події не означає, що її можна ігнорувати, якщо потенційні наслідки будуть катастрофічними.
Водночас значна частина ризиків піддається зменшенню. Системний контроль за розвитком ШІ, дипломатичні механізми запобігання ядерній війні, підготовка до пандемій, розширення вакцинації та боротьба з антибіотикорезистентністю можуть суттєво змінити майбутній сценарій. Не менш важливими залишаються доступ до освіти, підтримка психічного здоров’я та скорочення соціальної нерівності.
Кліматична політика також здатна дати вимірюваний результат. За оцінками дослідників, обмеження глобального потепління на рівні приблизно 1,8 градуса за Цельсієм замість песимістичного сценарію з підвищенням температури на 4,4 градуса допоможе зберегти близько 1,89 мільярда років здорового життя до 2100 року.
Отже, рейтинг 17 головних загроз людству є не прогнозом неминучого вимирання, а попередженням. Майбутнє залежатиме від того, чи зможуть держави домовлятися, інвестувати в науку й медицину, відповідально використовувати технології та захищати найбільш уразливі групи населення. Вчасні рішення сьогодні здатні перетворити навіть масштабні глобальні ризики на проблеми, які людство зможе контролювати.