Пономарьова Мар'яна
Звичний час на годиннику здається незмінним, однак для його роботи людству доводиться постійно узгоджувати два різні процеси. Перший вимірюють надзвичайно точні атомні годинники, а другий залежить від обертання Землі навколо власної осі. Саме через невідповідність між ними свого часу почали додавати так звану високосну, або додаткову, секунду.
Додавання однієї секунди кожні кілька років давало змогу компенсувати розбіжність між точним часом та обертанням Землі. Завдяки цьому полудень за всесвітнім часом залишався приблизно пов’язаним із моментом, коли Сонце перебуває найвище над горизонтом. Проте така система виявилася незручною для сучасної цифрової інфраструктури, а майбутні зміни можуть призвести до того, що цивільний час поступово віддалятиметься від астрономічного.
Чому Земля не обертається ідеально рівномірно
На відміну від атомного годинника, планета не є точним механізмом. Швидкість її обертання змінюється під впливом припливів, руху океанів, атмосферних потоків, землетрусів і перерозподілу маси всередині Землі. Місяць поступово віддаляється від нашої планети, а припливне тертя повільно гальмує обертання. Через це тривалість доби в середньому збільшується, хоча в окремі періоди Земля може, навпаки, обертатися трохи швидше.
Астрономічний час, пов’язаний із фактичним положенням Землі у просторі, позначають як UT1. Натомість Всесвітній координований час UTC базується на атомних стандартах. Якщо різниця між UT1 і UTC стає надто великою, спеціальна міжнародна служба оголошує додавання секунди. Зазвичай це відбувається наприкінці червня або грудня, хоча точний момент залежить від реальної поведінки планети.
Для людини одна додаткова секунда майже непомітна. Для супутникової навігації, телекомунікацій, фінансових систем, дата-центрів і програмного забезпечення це може стати серйозним випробуванням. Не всі комп’ютерні системи однаково коректно обробляють час 23:59:60. Деякі зависають, плутають порядок подій або створюють помилки під час синхронізації розподілених мереж.
Чому від високосної секунди хочуть відмовитися
Головна проблема полягає не в самій секунді, а в її непередбачуваності. Дату додавання оголошують лише після аналізу швидкості обертання Землі. Для цифрової економіки, де мільйони пристроїв одночасно обмінюються даними, навіть короткий часовий стрибок може спричинити ланцюгові збої. Тому міжнародна спільнота вирішила поступово відмовитися від обов’язкового збереження надзвичайно малої різниці між UTC та астрономічним часом.
Це не означає, що годинники раптом почнуть іти неправильно або що людство втратить точну тривалість доби. Атомний час залишиться основою глобальної системи вимірювання. Зміниться лише допустима різниця між цивільним часом і часом, який визначається обертанням планети. Очікується, що до середини XXI століття це питання стане більш помітним, а до 2035 року мають бути узгоджені нові правила.
Для смартфона, комп’ютера чи побутового годинника перехід майже напевно залишиться непомітним. Системи синхронізації зможуть повільно розподіляти похибку в часі, не створюючи різкого стрибка. Такий підхід уже використовується деякими технологічними платформами: замість миттєвого додавання секунди вони непомітно розтягують її на певний проміжок.
Чи справді схід Сонця зміститься на години
Фраза про те, що через 2000 років схід Сонця «попливе» на години, звучить ефектно, але потребує уточнення. Якщо цивільний час перестане регулярно коригуватися за обертанням Землі, різниця між показами годинника та астрономічним часом справді накопичуватиметься. Проте швидкість цього процесу залежить від майбутнього обертання планети, а воно неможливе для точного прогнозування на тисячі років.
За сучасними оцінками, повільне гальмування Землі здатне накопичити за два тисячоліття не години, а радше хвилини або десятки хвилин різниці. Водночас на такому масштабі часу впливають численні непередбачувані фактори: зміни океанів, танення льодовиків, рух мантії, великі землетруси та довготривалі кліматичні процеси. Тому будь-яке точне число для 2000 років залишається приблизною моделлю, а не гарантованим прогнозом.
Навіть якщо різниця зросте до значного значення, це не означатиме, що Сонце фізично почне сходити пізніше або раніше. Зміниться лише прив’язка назви години до астрономічної події. Наприклад, у майбутньому «07:00» за офіційним часом може відповідати не тому положенню Сонця, яке сьогодні спостерігається о сьомій ранку. Люди зможуть зберегти зручний цивільний розклад, а астрономи й навігаційні системи використовуватимуть окремі шкали.
Календарі також не зникнуть і не почнуть раптово зміщувати пори року. Зміна стосується переважно секундної шкали та узгодження годинників із добовим обертанням Землі. Для сезонів набагато важливішими залишаються рух планети навколо Сонця, нахил земної осі та правила календарної системи.
Отже, історія з майбутнім «зсувом сходу Сонця» є насамперед історією про компроміс між природою та технологіями. Земля обертається нерівномірно, атомні годинники працюють надзвичайно стабільно, а сучасні мережі потребують безперервної та передбачуваної шкали часу. Відмова від регулярних високосних секунд не змінить життя людей миттєво, але поступово відокремить офіційний час від астрономічного. Через тисячі років це може бути помітно за положенням Сонця на небі, хоча твердження про гарантований зсув саме на години є радше сенсаційним спрощенням, ніж точним науковим прогнозом.