Податки на розкіш в Україні варто підвищити: думка експерта

Під час повномасштабної війни в Україні зростає контраст між доходами більшості громадян і споживанням заможної частини суспільства. На цьому тлі дедалі частіше порушується питання, чи справедливо застосовувати однакову ставку податку на додану вартість до базових продуктів, ліків, комунально важливих товарів і предметів розкоші.

Економіст і фінансовий аналітик Олексій Кущ вважає, що податкову систему варто зробити більш диференційованою. Йдеться про зниження ПДВ на соціально значущі товари та одночасне підвищення податку для преміального сегмента. Такий підхід, на думку експерта, може частково зменшити фінансове навантаження на малозабезпечені родини й водночас забезпечити державний бюджет додатковими надходженнями.

Особливої актуальності ця дискусія набуває в умовах війни. Держава змушена фінансувати оборону, соціальні виплати, відновлення критичної інфраструктури та підтримку регіонів, які постраждали від бойових дій. Водночас ціни на харчі, медикаменти, побутові товари й послуги залишаються високими, а реальні доходи значної кількості українців не встигають за інфляцією.

Чому одна ставка ПДВ не відповідає реаліям

Нині стандартна ставка ПДВ поширюється на широкий перелік товарів і послуг. Формально це спрощує адміністрування податку, однак на практиці така модель по-різному впливає на громадян із різним рівнем доходів. Для заможної людини податок у ціні дорогого автомобіля, техніки або дизайнерських меблів не створює критичного навантаження. Для пенсіонера чи сім’ї з дітьми навіть невелике подорожчання продуктів першої необхідності може означати відмову від важливих покупок.

Саме тому економісти пропонують переглянути підхід до оподаткування споживання. Соціально важливі товари могли б оподатковуватися за зниженою ставкою. До цієї категорії потенційно можуть увійти базові продукти харчування, овочі, фрукти, яйця, м’ясо, дитяче харчування та життєво необхідні лікарські засоби. Для громадян це означало б зменшення кінцевої ціни, хоча фактичний ефект залежав би від того, чи передаватимуть продавці зниження податку покупцям.

За словами Олексія Куща, зменшення ПДВ на товари першої необхідності здатне дати родинам відчутну економію протягом року. Для домогосподарства з невисокими доходами така сума може стати своєрідною додатковою виплатою, яку можна спрямувати на харчування, лікування, оплату житла або інші обов’язкові витрати.

Підвищений податок для предметів розкоші

Компенсувати бюджетні втрати від зниження ПДВ на соціальні товари пропонується завдяки вищому оподаткуванню предметів розкоші та продукції преміум-сегмента. Одним із можливих варіантів є ставка на рівні 25% для дорогих автомобілів, ексклюзивної техніки, коштовностей та інших товарів, без яких споживач може обійтися.

Окреме місце в цій дискусії посідає ринок люксових автомобілів. Попри війну, нестабільність економіки та значні бюджетні потреби, в Україні продовжують купувати дорогі транспортні засоби. Така тенденція демонструє, що частина споживачів має достатні фінансові ресурси для придбання автомобілів преміум-класу навіть у складний період.

Підвищення ПДВ на люксові автомобілі могло б виконувати не лише фіскальну, а й соціальну функцію. Власник дорогого транспортного засобу зазвичай здатен сплатити додатковий податок без істотного погіршення власного рівня життя. Натомість отримані кошти держава могла б спрямувати на фінансування армії, соціальних програм, медицини, освіти або відновлення пошкоджених об’єктів.

Водночас важливо чітко визначити, які саме товари вважатимуться розкішшю. Якщо критерії будуть нечіткими, підвищена ставка може поширитися на продукцію, яка не належить до преміального сегмента. Наприклад, дорогий для однієї родини товар може бути необхідним робочим інструментом для іншої. Тому перелік має формуватися з урахуванням вартості, призначення, характеристик і реальної купівельної спроможності населення.

Як змінена модель може вплинути на економіку

Диференціація ПДВ має потенційні переваги, але її запровадження потребує обережного розрахунку. Зниження ставки на основні продукти не гарантує автоматичного падіння цін. На кінцеву вартість впливають оренда, логістика, зарплати, енергоресурси, курс валют і торговельна націнка. Без належного контролю частина податкової знижки може залишитися в ланцюжку постачання, а не дійти до покупця.

Ще один ризик пов’язаний із можливими спробами бізнесу штучно змінювати класифікацію товарів. Преміальну продукцію можуть оформлювати як звичайну, щоб сплачувати менший податок. Це створює потребу в прозорих правилах, цифровому обліку та ефективному контролі без надмірного тиску на підприємців.

Для держави перевага підвищеного ПДВ на предмети розкоші полягає у можливості отримати додаткові доходи без прямого збільшення податкового навантаження на все населення. Такий механізм є зрозумілішим із погляду соціальної справедливості: більше сплачують ті, хто купує дорожчі товари та має вищу фінансову спроможність.

Однак надмірне підвищення податків може стимулювати частину покупців шукати способи придбати товар за кордоном або використовувати схеми заниження митної вартості. Тому ставка має бути економічно обґрунтованою, а правила — однаковими для всіх. Податкова політика повинна не просто збільшувати платежі, а забезпечувати стабільне надходження коштів до бюджету.

Питання зміни ставок ПДВ набуло особливого значення через плани поступового підвищення стандартного податку. Держава розглядає додаткові доходи як джерело фінансування програм, пов’язаних із захистом бізнесу від воєнних ризиків та підтримкою економічної активності. Проте однакове збільшення ставки для всіх категорій товарів може сильніше вдарити по споживачах із низькими доходами.

Оптимальним рішенням експерт вважає не механічне підвищення ПДВ, а його розумну диференціацію. Соціально необхідні товари мають бути доступнішими, тоді як дорогі автомобілі, коштовності й інші предмети розкоші можуть оподатковуватися за підвищеною ставкою. Така модель не усуне всіх економічних проблем, але здатна зменшити нерівність, підтримати внутрішній попит і створити додатковий ресурс для державного бюджету.

Для її успішного запуску потрібні точні розрахунки, зрозумілий перелік товарів, захист від зловживань і контроль за формуванням кінцевих цін. Якщо ці умови будуть виконані, податкова реформа зможе стати інструментом підтримки найбільш уразливих громадян, а не черговим фактором зростання вартості життя.