Ірма Шелест
Європейська рада доручила Європейській комісії підготувати конкретні пропозиції щодо покриття додаткової бюджетної потреби України на 2027 рік. Йдеться про суму близько 70 млрд євро, яку українська сторона визначила як необхідну для стабільного фінансування держави та продовження виконання ключових бюджетних зобов’язань.
Рішення стало одним із результатів обговорення фінансової підтримки України лідерами країн Європейського Союзу. Президент Європейської ради Антоніу Кошта заявив, що Єврокомісія має представити варіанти, які дозволять знайти додаткові ресурси для українського бюджету у 2027 році. Водночас остаточний механізм фінансування поки що не визначений.
Для України це доручення має важливе політичне та економічне значення. Воно свідчить, що європейські партнери розглядають фінансові потреби держави не лише в межах короткострокових програм, а й на перспективу. Підтримка на 2027 рік має бути спланована заздалегідь, адже бюджетні рішення потребують тривалих переговорів, погодження між державами та визначення джерел надходжень.
Чому Україні потрібні додаткові 70 млрд євро
Потреба у фінансуванні на 2027 рік виникла через масштабне навантаження на український державний бюджет. Війна зумовлює значні витрати на оборону, соціальні програми, відновлення пошкодженої інфраструктури, підтримку внутрішньо переміщених осіб та забезпечення роботи державних установ. Одночасно економіка країни залишається залежною від зовнішньої допомоги, оскільки внутрішні доходи не можуть повністю покрити всі видатки.
Заявлена сума у 70 млрд євро розглядається як додаткова фінансова потреба. Вона не замінює вже погоджені або заплановані європейські інструменти підтримки, а має доповнити їх. Саме тому питання вимагає окремого рішення та пошуку нових джерел коштів.
Фінансовий розрив може включати як пряме бюджетне фінансування, так і кошти на пільгові кредити, гарантії, програми відновлення та інші форми допомоги. Остаточна структура пакета залежатиме від того, які саме потреби України будуть підтверджені під час подальших консультацій і як їх розподілять між міжнародними партнерами.
Для українського уряду важливо отримати не лише загальні політичні запевнення, а й зрозумілий графік надходження коштів. Регулярне та прогнозоване фінансування дає змогу планувати державні видатки, забезпечувати соціальні виплати, підтримувати критичні галузі та уникати різких скорочень бюджетних програм.
Яку роль відіграє кредит Європейського Союзу
Окремо в європейських дискусіях згадується кредитний механізм загальним обсягом 90 млрд євро. Частина цієї суми, орієнтовно 45 млрд євро, може бути призначена для потреб України у 2027 році. Водночас навіть повне використання передбаченого ресурсу не усуває всього бюджетного розриву, про який заявила українська сторона.
Саме тому європейські інституції мають розглянути додаткові варіанти. Йдеться про пошук нових бюджетних ресурсів, залучення міжнародних партнерів, використання фінансових гарантій і можливі спеціальні інструменти для підтримки України. Процес перебуває на початковій стадії, тому говорити про конкретну модель фінансування або затверджені строки поки зарано.
Європейська комісія повинна оцінити доступні джерела коштів і підготувати пропозицію для подальшого обговорення державами ЄС. Після цього країнам-членам доведеться погодити не лише обсяг допомоги, а й принципи її надання, умови контролю та порядок розподілу фінансування.
Очікується, що робота над пропозицією може тривати певний час. Європейські посадовці наголошують: документ необов’язково має бути остаточно схвалений до завершення поточного року. Основним завданням є підготувати життєздатний і фінансово обґрунтований механізм, який дозволить закрити потреби України у 2027 році без створення додаткових ризиків для бюджету ЄС.
Заморожені російські активи та подальші переговори
Одним із потенційних джерел фінансування залишаються заморожені російські активи, що перебувають у юрисдикції Європейського Союзу. Однак питання їх використання для підтримки України має складний правовий і політичний характер. Наразі немає остаточної відповіді, чи буде відповідна рекомендація включена до майбутніх пропозицій Єврокомісії.
Європейські держави мають оцінити можливі юридичні наслідки, ризики для фінансової системи та позиції різних країн-членів. Водночас дискусія про активи росії залишається важливою, оскільки їх використання могло б зменшити навантаження на бюджети європейських країн і спрямувати більше ресурсів безпосередньо на потреби України.
Під час подальших переговорів також може обговорюватися участь інших міжнародних партнерів. Якщо фінансова потреба у 70 млрд євро буде розподілена між Європейським Союзом, державами G7 та міжнародними фінансовими установами, навантаження на кожного донора буде меншим. Для України це створює можливість отримати більш стабільну систему підтримки на кілька років наперед.
Водночас майбутнє фінансування залежатиме від кількох чинників: тривалості війни, стану української економіки, обсягу бюджетних доходів, темпів відновлення та готовності міжнародних партнерів продовжувати допомогу. Важливим буде й ефективне використання вже залучених коштів, прозорість бюджетних процедур та виконання реформ, пов’язаних із європейською інтеграцією.
Для Європейського Союзу підтримка України є не лише фінансовим, а й стратегічним питанням. Стабільний український бюджет допомагає зберігати роботу державних інституцій, підтримувати економічну активність і створювати умови для відновлення країни. Крім того, довгострокова допомога демонструє готовність ЄС залишатися надійним партнером України в умовах тривалої війни.
Доручення Європейської ради Єврокомісії підготувати рішення щодо 70 млрд євро не означає миттєвого виділення коштів. Це початок нового етапу переговорів, під час якого мають визначити джерела фінансування, формат допомоги та умови її надання. Для України важливо, що питання додаткової потреби на 2027 рік офіційно внесене до порядку денного європейських інституцій.
Подальші рішення покажуть, наскільки швидко ЄС зможе перетворити політичну домовленість на конкретний фінансовий механізм. Від цього залежатиме бюджетне планування України, здатність держави виконувати соціальні та оборонні зобов’язання, а також темпи підготовки до повоєнного відновлення.