Пономарьова Мар'яна
Туреччина закликала Європейський Союз не виключати її з концепції Made in Europe, яка передбачає пріоритет для європейських виробників у стратегічних галузях. Анкара вважає, що нові правила можуть вплинути не лише на турецький експорт, а й на конкурентоспроможність самого ЄС, його автомобільну промисловість, інвестиції та ринок праці.
Міністр торгівлі Туреччини Омер Болат заявив, що його країна має бути включена до європейської промислової стратегії від самого початку та на рівних умовах з іншими партнерами. За його словами, Туреччина протягом десятиліть є частиною виробничих ланцюгів Євросоюзу, тому штучне обмеження доступу турецьких товарів до європейських програм може завдати шкоди обом сторонам.
Дискусія загострилася після того, як Європейський Союз представив плани підтримки власного виробництва у стратегічних секторах. Йдеться, зокрема, про автомобілебудування, акумулятори, чисту енергетику, обладнання для декарбонізації та інші технології, які мають визначальне значення для економічної безпеки Європи.
Згідно з підходом ЄС, компанії, які претендують на державне фінансування, можуть зобов’язати купувати продукцію європейського походження. Такий механізм має стимулювати інвестиції всередині блоку, скоротити залежність від зовнішніх постачальників і створити додаткові робочі місця в країнах-членах. Водночас він може вдарити по підприємствах, які формально розташовані за межами Євросоюзу, але тісно інтегровані в його економіку.
Чому Туреччина вимагає особливого підходу
Анкара наголошує, що відносини з ЄС у сфері торгівлі відрізняються від звичайних економічних контактів із третіми країнами. Із 1995 року між Туреччиною та Євросоюзом діє митний союз. У його межах сторони значною мірою скасували митні бар’єри для промислових товарів, а турецькі підприємства стали важливою складовою європейських виробничих мереж.
Щорічний товарообіг між Туреччиною та ЄС оцінюють приблизно у 205 мільярдів євро. Значну частину цього показника формує автомобільна промисловість, на яку припадає близько 55 мільярдів євро торгівлі. Туреччина не лише постачає готові автомобілі, а й виробляє компоненти, кузовні деталі, електроніку та інші товари для європейських брендів.
За словами Омерa Болата, майже 75 відсотків автомобільного виробництва в Туреччині пов’язано з європейськими компаніями. Автовиробники з Європи працюють на турецькому ринку з 1971 року, інвестуючи у заводи, логістику, дослідження та підготовку кадрів. Тому, на думку Анкари, поділ на суто європейські та іноземні підприємства не відображає реальної структури сучасної промисловості.
Турецька сторона побоюється, що вимога використовувати лише продукцію, виготовлену в межах ЄС, поставить під сумнів участь турецьких заводів у державних і корпоративних проєктах. Це може призвести до скорочення замовлень, перенесення частини інвестицій і перегляду ланцюгів постачання. У результаті європейські компанії можуть втратити доступ до виробничих потужностей, які вже працюють за їхніми стандартами.
Окреме занепокоєння викликає можливе порушення балансу, на якому тримається митний союз. Туреччина вважає, що нова політика ЄС не повинна створювати приховані торговельні бар’єри для її експорту. Якщо турецькі підприємства будуть позбавлені доступу до програм, що фінансуються європейськими коштами, Анкара може розцінити це як відступ від принципів економічного партнерства.
Позиції Франції та Німеччини розходяться
Усередині Європейського Союзу поки немає повної єдності щодо того, наскільки жорстким має бути підхід Made in Europe. Франція виступає за те, щоб державні ресурси передусім підтримували промисловість країн-членів. Париж прагне посилити європейські позиції у виробництві зелених технологій, акумуляторів, електромобілів та енергетичного обладнання.
Німеччина та низка інших держав ЄС обережніше ставляться до надмірного протекціонізму. Їх непокоїть, що суворі вимоги до походження товарів можуть збільшити витрати компаній і послабити їхню конкурентоспроможність на світових ринках. Німецька промисловість значною мірою залежить від міжнародних ланцюгів постачання, тому для неї важливо зберігати гнучкість і доступ до перевірених партнерів.
Саме тому в Євросоюзі обговорюють, чи можуть до програми бути включені товари, вироблені партнерами, які мають із блоком особливі торговельні відносини. Серед можливих критеріїв називають участь у митному союзі, угоди про вільну торгівлю та домовленості у сфері державних закупівель. Туреччина розраховує, що її статус у цих переговорах буде врахований.
Для Анкари питання має не лише економічне, а й політичне значення. Туреччина є кандидатом на вступ до ЄС, хоча переговори про членство, розпочаті у 2005 році, фактично зупинилися у 2016 році. Серед причин називають суперечки щодо стану демократії, прав людини, верховенства права та неврегульоване питання Кіпру.
Митний союз може стати предметом нових переговорів
Попри політичні розбіжності, ЄС і Туреччина залишаються важливими економічними партнерами. Сторони розпочали технічні консультації щодо оновлення митного союзу. Поточна угода не повністю враховує зміни у світовій торгівлі, розвиток цифрової економіки, послуги, електронну комерцію та нові стандарти екологічного виробництва.
Модернізація митного союзу могла б створити механізм для врегулювання суперечок навколо Made in Europe. Туреччина прагне отримати чіткі гарантії доступу до європейських ринків і програм підтримки, тоді як ЄС зацікавлений у збереженні контролю над державними субсидіями, промисловими стандартами та правилами походження товарів.
Для європейських автовиробників співпраця з Туреччиною має практичні переваги. Країна розташована близько до основних ринків ЄС, має розвинену транспортну інфраструктуру, кваліфіковану робочу силу та значний досвід у виробництві автомобілів. Турецькі підприємства можуть швидко постачати комплектуючі й готову продукцію, скорочуючи логістичні витрати та строки доставки.
Водночас Євросоюз прагне захистити власну промисловість від посилення конкуренції з боку США, Китаю та інших великих економік. Саме в цьому полягає головна складність переговорів: Брюссель має одночасно підтримати європейських виробників і не зруйнувати вже сформовані виробничі зв’язки з партнерами.
Якщо Туреччину не включать до концепції Made in Europe, це може призвести до нових торговельних суперечок і уповільнити оновлення митного союзу. Якщо ж Анкара отримає особливий статус, ЄС доведеться визначити, які країни та компанії можуть претендувати на аналогічні умови. У будь-якому разі рішення щодо Туреччини стане важливим сигналом для інших партнерів Євросоюзу.
Наразі позиція Анкари зводиться до того, що сучасне європейське виробництво вже давно не обмежується географічними кордонами ЄС. Турецькі заводи, європейські інвестиції, спільні ланцюги постачання та багаторічна торгівля створили взаємозалежну систему. Саме тому Туреччина наполягає: концепція Made in Europe має зміцнювати європейську економіку, а не послаблювати партнерів, завдяки яким вона функціонує.