Пономарьова Мар'яна
Чи стане Україні легше після завершення виборів у США та чи зміниться підхід Вашингтона до війни? Напередодні голосування до Конгресу Дональд Трамп посилив політичний тиск на Київ, водночас демонструючи готовність шукати компроміс із Москвою. Для України це означає нові ризики: від можливих обмежень у військовій підтримці до спроб нав’язати швидке перемир’я на умовах, вигідних кремлю.
Головна небезпека полягає в тому, що росія, не маючи вирішальних успіхів на фронті, дедалі активніше переносить ставку на удари по українському тилу. З наближенням зими під загрозою опиняються енергетика, тепло- та водопостачання, логістика й критична інфраструктура.
Українські та західні посадовці оцінюють перспективи швидкого миру стримано. Москва не демонструє готовності відмовитися від максималістських вимог, а Сполучені Штати прагнуть отримати політичний результат у короткі строки. За таких умов Києву доводиться одночасно відбивати російські атаки, зміцнювати оборону та переконувати партнерів не перетворювати Україну на предмет великої міжнародної угоди.
Чому Трамп посилив тиск на Зеленського
Напередодні виборів до Конгресу американська адміністрація зацікавлена продемонструвати виборцям зовнішньополітичний успіх. Дональд Трамп неодноразово заявляв, що здатен швидко завершити війну, однак на практиці будь-яка домовленість потребує згоди не лише Вашингтона, а й Києва та Москви.
Саме тому Білий дім, за оцінками співрозмовників, намагається тиснути передусім на слабшу сторону переговорного процесу. Україну закликають до поступок, зокрема до обмеження ударів по російській енергетичній інфраструктурі та до готовності обговорювати територіальні питання. Водночас від кремля очікують згоди на перемир’я, пропонуючи йому потенційні економічні стимули.
Серед можливих поступок росії називали пом’якшення санкцій, повернення російських енергоносіїв на європейський ринок і залучення Москви до масштабних економічних проєктів. Для кремля такі пропозиції можуть стати доказом того, що агресія приносить політичні дивіденди. Для України ж це створює ризик втрати важелів впливу ще до початку повноцінних переговорів.
Публічна риторика Трампа також стала жорсткішою. Президент США звинувачує Володимира Зеленського в нібито небажанні домовлятися та закликає Україну погодитися на швидке врегулювання. Подібні заяви розраховані не лише на міжнародну аудиторію, а й на американських виборців, яким обіцяють скорочення витрат на підтримку України.
Втім, політичний тиск супроводжується і практичними важелями. Українська сторона повідомляла про перебої в отриманні розвідувальної інформації щодо запусків російських балістичних ракет. Навіть кілька додаткових хвилин попередження мають значення для роботи протиповітряної оборони та своєчасного сповіщення цивільного населення.
Окремою проблемою стали обмеження роботи військової версії супутникового зв’язку Starlink. Зниження доступної швидкості руху терміналів ускладнює використання безпілотників-перехоплювачів і частини ударних дронів. Українські підрозділи намагаються адаптуватися до нових умов, однак залежність від іноземних технологій залишається вразливим місцем оборони.
Київ водночас наголошує, що не залишився без альтернатив. Україна отримує розвідувальну та технічну допомогу від кількох європейських держав, розвиває власні безпілотні системи, нарощує виробництво засобів зв’язку й шукає можливості для зменшення залежності від одного постачальника.
Якою може бути зима для України
Російська армія продовжує наступальні дії, однак не демонструє результатів, які могли б змусити Україну прийняти політичні вимоги кремля. Просування на окремих напрямках залишається повільним і супроводжується значними втратами. Нова масштабна мобілізація могла б посилити російські війська, але водночас створила б додаткові соціальні та політичні ризики для володимира путіна.
За таких умов Москва робить ставку на виснаження українського суспільства. Удари по військових об’єктах доповнюються атаками на електростанції, підстанції, залізницю, склади, підприємства, водогони й теплову інфраструктуру. Найбільше значення для кремля має енергетичний сектор, адже його пошкодження одразу впливає на роботу промисловості, транспорту, лікарень і систем життєзабезпечення.
Новий опалювальний сезон Україна зустрічає в умовах, коли енергосистема ще не відновилася після попередніх атак. Частину обладнання вдалося відремонтувати або замінити, але резерви міцності залишаються обмеженими. Росія може намагатися бити не тільки по генерації, а й по мережах передачі, щоб ускладнити доставку електроенергії до великих міст.
Основний розрахунок кремля — не обов’язково повністю зруйнувати енергосистему, а створити постійний дефіцит електрики, тепла та води. Регулярні аварійні відключення, перебої зі зв’язком і транспортні труднощі мають посилити втому населення та сформувати запит на припинення війни будь-якою ціною.
Особливо вразливою залишається столиця та її агломерація. Удари по енерговузлах навколо Києва можуть ускладнити постачання електроенергії навіть у разі збереження частини генеруючих потужностей. Крім того, російські війська можуть намагатися паралельно тиснути на залізничні маршрути, мости й логістичні центри.
Українська відповідь включає децентралізацію енергетики, підготовку мобільних генераторів, створення запасів обладнання та посилення протиповітряної оборони. Однак повністю гарантувати відсутність тривалих відключень у разі масованих атак неможливо. Важливими залишаються готовність місцевої влади, робота пунктів незламності та здатність швидко відновлювати пошкоджені об’єкти.
Чи можливе перемир’я найближчими місяцями
Перспектива перемир’я залишається невизначеною. Вашингтон може наполягати на припиненні вогню як на швидкому політичному результаті, але сама домовленість не матиме сенсу без механізмів контролю та покарання за порушення. Попередній досвід показує, що росія часто використовує переговори для перегрупування військ, накопичення ракет і підготовки нових ударів.
Для України принциповими питаннями є гарантії безпеки, збереження обороноздатності та відсутність примусу до юридичного визнання окупації. Якщо домовленість передбачатиме односторонні поступки Києва без надійних гарантій, вона може лише відкласти новий етап війни.
Москва, зі свого боку, продовжує вимагати нейтрального статусу України, обмеження її армії та фактичного визнання російської сфери впливу. Кремль не показує, що готовий відмовитися від мети підпорядкувати українську державу. Тому навіть тимчасове припинення вогню може залишатися для росії інструментом тиску, а не кроком до справедливого миру.
Після виборів у США напруга навколо України справді може дещо зменшитися, адже зникне безпосередній передвиборчий дедлайн. Проте це не означатиме автоматичного повернення до стабільної військової підтримки чи зміни американської стратегії. Якщо результати голосування будуть несприятливими для республіканців, адміністрація Трампа може, навпаки, активніше шукати символічну «перемогу» на міжнародній арені.
Найімовірніший сценарій на зиму — продовження війни на виснаження. Росія намагатиметься посилити повітряний терор і використати холод як додаткову зброю. Україна зосередиться на захисті енергетики, розвитку власних технологій, ударах по військовій інфраструктурі противника та збереженні міжнародної підтримки.
Швидкого завершення війни найближчими місяцями очікувати не варто. Навіть якщо сторони домовляться про окремі гуманітарні або енергетичні паузи, стале перемир’я вимагатиме значно складніших рішень. Для України ключовим завданням залишається вистояти взимку, не допустити руйнування критичної інфраструктури та не погодитися на угоду, яка створить умови для нової агресії.