Сергій Пономарьов
Європейські союзники України пропонують почати діяти, не покладаючись виключно на США. На тлі затяжної російсько-української війни дедалі гучніше звучить думка, що Велика Британія та Франція мають сформувати європейське ядро безпеки й запропонувати Києву довгостроковий план захисту. Йдеться не лише про постачання озброєння, а про створення цілісної системи стримування росії, яка працюватиме незалежно від політичних змін у Вашингтоні.
Як Британія та Франція можуть захистити Україну від путіна: план полковника
Основна ідея плану полягає в тому, щоб Європа перестала бути лише донором допомоги та стала активним гарантом української безпеки. Лондон і Париж мають значний військовий потенціал, досвід проведення міжнародних операцій, розвинені розвідувальні можливості та політичну вагу. Об’єднавши ці ресурси, дві держави можуть започаткувати коаліцію країн, готових підтримувати Україну протягом усього періоду війни та після її завершення.
Першим кроком має стати багаторічна угода про оборонну підтримку. Україні потрібні не ситуативні рішення після чергової атаки, а чіткі графіки постачання боєприпасів, ракет, засобів протиповітряної оборони, безпілотників і систем радіоелектронної боротьби. Такий підхід дозволить українському командуванню планувати операції на місяці вперед, а європейським виробникам — розширювати виробничі лінії.
Особливе значення має протиповітряна оборона. Росія систематично використовує ракети та ударні дрони для атак на енергетичну інфраструктуру, промислові підприємства, транспортні вузли й житлові райони. Велика Британія та Франція можуть координувати створення європейського фонду для закупівлі комплексів ППО, радарів і перехоплювачів. Водночас необхідно інвестувати у виробництво дешевших засобів боротьби з безпілотниками, адже використання дорогих ракет проти масових атак дронів створює серйозне навантаження на оборонні бюджети.
Європейська коаліція безпеки для України
Другим напрямом має стати формування міжнародної коаліції, у якій Лондон і Париж виконуватимуть роль політичних та військових лідерів. До неї можуть долучитися Німеччина, Польща, країни Балтії, Північної Європи та інші держави, які розуміють безпосередню загрозу з боку кремля. Така коаліція не обов’язково повинна одразу передбачати участь іноземних військ у бойових діях. На першому етапі вона може зосередитися на навчанні, логістиці, розвідці, ремонті техніки та захисті критичної інфраструктури.
Важливим елементом плану є підготовка українських військових. Велика Британія вже має досвід масштабних навчальних програм для українських захисників. Франція також може посилити підготовку операторів артилерії, протиповітряної оборони, інженерних підрозділів і фахівців із використання сучасної бронетехніки. Навчання повинно відбуватися не лише на полігонах за межами України, а й у безпечних регіонах держави, де військові зможуть відпрацьовувати реальні сценарії оборони.
Окремо варто розвивати спільне виробництво. Україна має потужний досвід створення безпілотних систем, морських дронів, засобів зв’язку та програмного забезпечення. Британські й французькі компанії можуть інвестувати у спільні підприємства, передавати технології та допомагати масштабувати українські розробки. Це зменшить залежність від нестабільних поставок і зробить європейську оборонну промисловість сильнішою.
Ще одним напрямом може стати посилення розвідки. Супутникові дані, повітряне спостереження, кіберрозвідка та обмін інформацією допомагають своєчасно виявляти підготовку російських атак. Для України критично важливо отримувати попередження про переміщення військ, запуск ракет і концентрацію сил на окремих ділянках фронту. Єдина система обміну даними між Києвом, Лондоном і Парижем зробила б оборону швидшою та точнішою.
Гарантії, санкції та довгострокове стримування росії
Військова допомога не буде повною без політичних і економічних гарантій. Британія та Франція можуть ініціювати механізм, за якого будь-яка нова масштабна агресія росії автоматично запускає заздалегідь погоджений пакет заходів. До нього мають входити додаткові постачання зброї, посилення санкцій, замороження нових активів і розширення дипломатичної ізоляції кремля.
Санкційна політика повинна бути не декларативною, а практичною. Росія досі намагається обходити обмеження через треті країни, посередницькі компанії та тіньовий флот. Європейські держави можуть посилити контроль за експортом електроніки, верстатів, компонентів для ракет і безпілотників. Одночасно важливо перекривати канали фінансування російської військової машини та обмежувати доходи від експорту енергоносіїв.
Оборонний план також має передбачати захист української енергетики. Російські удари по електростанціях і мережах спрямовані на те, щоб виснажити цивільне населення та змусити Україну піти на поступки. Європа може допомогти із запасами трансформаторів, мобільними генераторами, системами протиповітряної оборони та децентралізацією енергопостачання. Чим стійкішою буде інфраструктура, тим менше шансів у кремля використати холод, темряву й гуманітарну кризу як зброю.
При цьому будь-які гарантії мають бути зрозумілими для українського суспільства та союзників. Києву потрібні не загальні політичні заяви, а конкретні зобов’язання: обсяги допомоги, терміни її надання, спільні командні центри, правила реагування на нову агресію та фінансування оборонного виробництва. Саме передбачуваність може стати головним фактором стримування володимира путіна.
Запропонований підхід не означає, що Європа повинна розірвати трансатлантичні зв’язки або відмовитися від підтримки США. Йдеться про здатність діяти самостійно в критичний момент. Якщо Вашингтон продовжить допомагати Україні, європейська коаліція лише посилить спільні зусилля. Якщо ж американська політика стане менш активною, Лондон і Париж зможуть не допустити обвалу системи підтримки.
Для України такий план означає перехід від тимчасової допомоги до постійної архітектури безпеки. Для Європи — це можливість захистити власний континент і показати, що агресія не приносить стратегічних дивідендів. Сильна Україна, забезпечена зброєю, розвідкою та надійними партнерами, є найкращою відповіддю на політику шантажу кремля. Саме тому Британія та Франція можуть відіграти ключову роль у створенні європейського плану, який не дозволить путіну диктувати умови силою.