Американця Габбарда чотири роки катували у російських в’язницях і двох колоніях — «Книга катів»

74-річний громадянин Сполучених Штатів Америки Стівен Габбард, якого звільнили з російського полону 21 жовтня, провів у системі російських в’язниць і колоній близько чотирьох років. За інформацією українського державного онлайн-проєкту «Книга катів українського народу», після затримання чоловіка утримували в слідчому ізоляторі Брянської області, а згодом перевезли до виправних колоній у Володимирській області та Республіці Мордовія. Саме там американець, за повідомленням проєкту, зазнавав катувань.

Американця Габбарда утримували у трьох регіонах росії

Історія Стівена Габбарда стала відомою на тлі переговорів про припинення вогню в Україні. Американського громадянина звільнили 21 жовтня під час домовленостей, що відбувалися за участю представника президента США Дональда Трампа Стівена Віткоффа під час його візиту до росії.

За даними «Книги катів українського народу», після захоплення Габбарда спочатку доправили до слідчого ізолятора в Брянській області. Такі установи в російській пенітенціарній системі часто використовують для тимчасового утримання людей під час слідства, судових процедур або перед етапуванням до колонії. Для іноземного громадянина перебування в ізоляторі без належного доступу до незалежної правової допомоги створює додаткові ризики.

Пізніше Стівена Габбарда перевели до колоній у Володимирській області та Мордовії. Ці регіони відомі розгалуженою мережею установ Федеральної служби виконання покарань росії. За повідомленням українського проєкту, саме в цих колоніях до американця застосовували катування.

Йдеться про багаторічне перебування людини в умовах російської системи ув’язнення, де полонених та інших утримуваних можуть позбавляти належної медичної допомоги, ізолювати від зовнішнього світу і піддавати психологічному та фізичному тиску.

Що відомо про звільнення Стівена Габбарда

Звільнення Габбарда відбулося під час переговорного процесу, пов’язаного з припиненням вогню в Україні. Важливу роль у цьому контексті відіграв візит до росії Стівена Віткоффа — представника президента США Дональда Трампа. Після домовленостей американець залишив російський полон 21 жовтня.

Сам факт звільнення не скасовує необхідності встановити всі обставини його затримання, етапування та утримання. Також важливо документувати свідчення про катування, оскільки вони можуть мати значення для міжнародних розслідувань і притягнення винних до відповідальності. Інформація про місця, де перебував Габбард, дає змогу відтворити маршрут його утримання в російській пенітенціарній системі.

Історія американця демонструє, що російські в’язниці та колонії становлять небезпеку не лише для громадян України. У системі, де доступ до інформації та незалежного контролю обмежений, іноземні громадяни також можуть опинитися без ефективного захисту своїх прав. У випадку Стівена Габбарда цей ризик, за даними українського державного проєкту, супроводжувався тортурами протягом тривалого періоду.

«Книга катів» фіксує злочини російської системи

Український державний онлайн-проєкт «Книга катів українського народу» збирає та систематизує інформацію про людей, установи й обставини, пов’язані зі злочинами росії. Повідомлення про Стівена Габбарда розширює розуміння масштабів жорстокого поводження в російських місцях несвободи.

Для документування таких випадків важливими є будь-які підтверджені відомості: дані про дату затримання, місця утримання, переміщення між установами, стан здоров’я та умови перебування. Свідчення звільнених людей допомагають встановлювати не лише конкретні епізоди насильства, а й системний характер практик, які можуть застосовуватися в російських слідчих ізоляторах і виправних колоніях.

Чотири роки, проведені Стівеном Габбардом у російських в’язницях і двох колоніях, стали черговим свідченням жорстокого поводження з утримуваними особами. Його звільнення є важливою подією, однак повна оцінка пережитого американцем потребує подальшого розслідування, медичної допомоги та належної фіксації всіх фактів.

Інформація про катування Габбарда має залишатися публічною, адже такі історії допомагають привертати увагу до умов утримання людей у росії та не дозволяють приховати можливі злочини. Документування кожного випадку є необхідним кроком для встановлення відповідальних і забезпечення справедливості для постраждалих.