Світова «вісь зла»: Китай і КНДР вчаться на війні в Україні

Світові та регіональні ризики після повномасштабного нападу росії на Україну отримали нове прочитання: уроки цієї війни активно вивчають не тільки європейські столиці, а й держави Східної Азії. Особливу стурбованість викликає потенційне вторгнення Китаю на Тайвань, яке створює пряму загрозу для Японії і змушує регіон переглядати стратегії безпеки.

Війна росії проти України показала ефективність поєднання традиційних військових методів з гібридними — від кібернападів і інформаційних кампаній до використання приватних військових компаній і обходу міжнародних санкцій. Ці тактики вже привернули увагу стратегів Китаю та Північної Кореї, які інвестують у розвідувальні та кіберзасоби, розширюють арсенали високоточної зброї і відпрацьовують сценарії швидкого контролю територій.

Китай вивчає логістику, яка дозволяє підтримувати операції на відстані, одночасно мінімізуючи політичні та економічні витрати. Інформаційні операції, які дискредитують опонентів і розмивають консенсус міжнародної спільноти, також стають частиною арсеналу. Для Північної Кореї, яка історично орієнтувалася на демонстрацію сили, уроки війни підштовхують Пхеньян до активнішого випробовування ракетних технологій і до розділення уваги регіональних гравців через провокації.

Найбільш імовірний сценарій — ескалація навколо Тайваню. Блокада, кібератаки на критичну інфраструктуру острова та застосування безпілотних засобів для розвідки й ураження — всі ці елементи добре видно в тактиках, які вже відпрацьовувалися у Європі. Для Японії загроза полягає не лише у прямому військовому конфлікті, а й у порушенні ланцюгів постачання, ризиках для енергетичної безпеки та хвилі біженців.

Північна Корея здатна підсилювати напруженість у регіоні через часті ядерні й балістичні випробування, які відволікають увагу сусідів і ускладнюють координацію колективної оборони. Посилення військових зв'язків між Пхеньяном і Москвою або Пекіном може ускладнити дипломатичні шляхи реагування.

Водночас уроки України нагадують про важливість міжнародної єдності: санкції, поставки оборонної техніки, спільна розвідка і кібербезпека — ті інструменти, які можуть стримувати агресора. Японія має посилювати співпрацю з США, Австралією, Південною Кореєю та іншими партнерами, інвестувати в протиракетну оборону та стійкість критичної інфраструктури.

Щоб мінімізувати ризики, що постають від потенційної «осі», країни регіону повинні поєднати короткострокові превентивні заходи з довгостроковими реформами обороноздатності. Це означає модернізацію збройних сил, розвиток мобільних і мережевих систем зв'язку, підвищення готовності резервів і навчання з перехресними сценаріями включно з кібернетичними атаками.

Не менш важливе — посилення інформаційної стійкості суспільств: контрпропаганда, захист засобів масової інформації і підтримка незалежних джерел новин знижують ефективність гібридних операцій. Уроки України вказують на те, що міжнародний тиск і солідарність можуть стримувати агресора, однак вони працюють лише при чіткій координації і готовності до тривалих зусиль.

Таким чином, поєднання військової підготовки, дипломатичного тиску і економічних інструментів — ключ до протидії тим загрозам, які Китай і Північна Корея розвивають, вивчаючи досвід війни росії проти України. Для безпеки у Східній Азії вирішальним стане не лише наявність зброї, а й здатність країн діяти злагоджено і передбачати гібридні виклики.