Знищення "Іскандерів" на старті: авіаексперт пояснив, чому Україна не уражає балістику ще до пуску

Можливість знищувати ворожі ракети ще на етапі запуску часто обговорюють у медіа та експертних колах. Українські джерела кажуть, що Українські Повітряні сили і повітряно-космічна інфраструктура мають певні технічні можливості для протидії балістичним ракетам уже під час підготовки або самого пуску. Проте на практиці такі операції трапляються рідко. Авіаексперт Костянтин Криволап пояснив, чому повна ліквідація мобільних комплексів "Іскандерів" до моменту старту складає значно більше проблем, ніж здається на перший погляд.

Знищення "Іскандерів" на старті: авіаексперт пояснив, чому Україна не уражає балістику ще до пуску

На технічному рівні ідея проста: виявити мобільну пускову установку, підтвердити її як ціль, підготувати і провести удар так, щоб ракета не була запущена. Проблема в тому, що сучасні балістичні ракети та їхні пускові комплекси створені саме для того, щоб бути важковразливими — мобільність, маскування, мінімальний час підготовки, віддаленість від базових вузлів супутникової і розвідувальної інфраструктури. На полі бою це означає, що для гарантованого знищення на старті потрібна комбінація ресурсів: постійна розвідка, оперативний зв'язок, висока точність ударних засобів і швидке ухвалення рішень. Як підкреслює авіаексперт, навіть за наявності високоточної ракети або ударного дрона сам факт виявлення і ідентифікації Іскандерів до моменту запуску часто залишається головною перешкодою.

Технічні можливості й операційні обмеження

Щоб діяти на етапі запуску, потрібно поєднати кілька компонентів. По-перше, постійна і надійна розвідка: супутники, дрони, радіо- і електронна розвідка, сигналізатори руху. По-друге, система передачі цілевказівок у реальному часі, яка дозволяє миттєво передати координати ударній платформі. По-третє, наявність ударних засобів з достатньою дальністю та точністю, які можуть бути підняті в повітря чи запущені в потрібний часовий проміжок. Усе це працює лише коли ланцюг від виявлення до виконання не розірваний.

Додаткові обмеження — це прихованість і мобільність пускових установок. Іскандери можуть маскуватися серед цивільної інфраструктури, час розгортання буває мінімальним, а переміщення — хаотичним. Навіть потужні системи ППО та розвідки не завжди здатні забезпечити 100% покриття. Крім того, знищення на старті вимагає дуже точних координат і впевненості, що ціль дійсно є ракетою, а не цивільним об'єктом. Ризик помилки і можливі цивільні жертви або дипломатичні ускладнення додають ваги до рішення утриматися від превентивних ударів.

Тут також важлива роль електронної боротьби і контррозвідки: супровід таких комплексів засобами РЕБ, перешкоджання датчикам та наведенням ускладнює їхню поразку. Як зауважив Костянтин Криволап, інколи доцільніше чекати на запуск і перехоплювати вже саму ракету, ніж ризикувати невдалим ударом по рухомій мішені.

Політичні та стратегічні фактори

Окрім техніки, існують і політичні мотиви. Превентивні удари по території противника у прикордонних районах можуть призвести до ескалації або до звинувачень у порушенні міжнародного права. Потрібна впевненість у правомочності дій — не лише військова, а й політична. Для керівництва країни важливими є втрати серед мирного населення, реакція міжнародних партнерів та юридична обґрунтованість операції. Тому інколи вибирають перехоплення на підльоті або інші заходи, які менш ризиковані з точки зору міжнародних наслідків.

Крім того, є і стратегічні міркування: знищення одного пускового комплексу не завжди вирішує проблему, якщо ворог має кілька резервів. Тому розподіл ресурсів і пріоритети цілей ведуть до вибору тактики, яка дає найбільший ефект за менших ризиків. З огляду на це, Українські Повітряні сили інвестують у розвідку, інтеграцію сил і засобів, навчання та міжнародну кооперацію, аби з часом підвищити шанси на ефективне знищення ракет ще до або під час пуску.

Підсумовуючи, експертна думка така: технічна можливість існує, але реальність — це комплексні технічні, операційні і політичні обмеження. Щоб регулярно уражати балістичні ракети до старту, необхідна високотехнологічна, злагоджена і постійно модернізована система розвідки та ураження, а також чіткі правила ведення бою, що мінімізують ризики цивільних втрат і ескалації. Це пояснює, чому на практиці Україна не завжди застосовує превентивні удари проти мобільних пускових установок ворога.