Чи може росія напасти на НАТО у 2026 або 2027 році: дані естонської розвідки

Естонська розвідка вказує на те, що росія сьогодні не має достатньої спроможності для прямого удару по членах НАТО, але водночас активно готує передумови для посилення своєї позиції вздовж східного флангу. Така оцінка створює необхідність проаналізувати ризики на горизонті 2026–2027 років, зважити фактори стримування та можливі сценарії ескалації, адже нарощування сил може змінити баланс у довші терміни.

Чи може росія напасти на НАТО у 2026 або 2027 році: дані естонської розвідки

За висновками естонських розвідників, у короткостроковій перспективі росія обмежена за ресурсами та логістикою і тому "не здатна почати атаку на НАТО в поточному або наступному році". Проте звіт також попереджає про плановане істотне нарощування військової присутності уздовж кордонів країн Балтії та Польщі. Це включає передислокацію підрозділів, збільшення інтенсивності навчань, розгортання засобів ППО та мобільних ракетних систем. Така активність має не лише оборонний або демонстраційний характер: вона підвищує ризик інцидентів, створює тиск на дислокацію сил НАТО й може скоротити час, необхідний для підготовки до більш широкого наступу в разі політичного рішення в Москві.

Що означають ці дані: фактори ризику та обмеження Москви

Оцінка ризику нападу у 2026–2027 роках має враховувати кілька ключових аспектів. По-перше, військові ресурси росії після тривалих операцій значно виснажені: техніка потребує ремонту, боєприпаси — поповнення, а мобілізаційний потенціал — часу. По-друге, економічні санкції та політична ізоляція обмежують можливості масового переозброєння в короткий термін. По-третє, напад на державу-члена НАТО автоматично втягає у конфлікт весь Альянс за статтею 5, що створює високі стратегічні витрати для агресора.

Водночас посилення присутності на кордонах має кілька небезпечних ефектів. Воно зменшує «порожнє» просторове і часово-оперативне вікно для реакціїсил НАТО, підвищує ймовірність провокацій або помилкових оцінок, і може бути використане як підготовка до обмежених локальних операцій або гібридних атак (кібероперації, операції приватних військових компаній, підривні акції). Наявність мобільних ракетних систем та протиповітряної оборони у прикордонних районах посилює загрозу для повітряних перевезень і ускладнює забезпечення логістики оборонних контингентів.

Які сценарії можливі і як реагуватиме НАТО

Найреалістичніші сценарії на 2026–2027 роки виглядають так: 1) продовження стратегічного тиску без повномасштабного нападу — накопичення сил, демонстрація спроможності й примус до уступок; 2) локальні інциденти та обмежені операції з метою дестабілізації прикордонних регіонів; 3) використання гібридних інструментів для підірвання політичної єдності країн Альянсу. Повномасштабний напад на всю територію НАТО залишається малоймовірним через ризики ядерної ескалації, економічні втрати і ризик тотального військового протистояння з об'єднаним Альянсом.

НАТО вже вживає превентивних заходів: посилення сил швидкого реагування, розширення розвідки, модернізація логістики та посилення оборонної інфраструктури в країнах Балтії і сусідніх державах. Ключовими залишаються координація між союзниками, інвестування в протиракетні та протиповітряні системи, кіберзахист і підтримка місцевої стійкості. Для держав-союзників важливо також підвищувати оборонні бюджети, зміцнювати резерви боєприпасів і тренувати сили для швидкого розгортання.

Підсумовуючи, звіт естонської розвідки не прогнозує прямої великої агресії проти НАТО у 2026 або 2027 році, проте попереджає про зростання загрози через нарощування військової присутності на східному флангу. Це вимагає від союзників наполегливої підготовки, масштабного стримування та політичної єдності, щоб знизити ризик ескалації і гарантувати безпеку в регіоні.