Половина головного концерну РФ з виробництва бронетехніки не під санкціями, - ГУР

За даними української розвідки, значна частина структури провідного російського виробника бронетехніки залишається поза дією західних обмежень, що має прямі наслідки для здатності цієї промисловості підтримувати мобільність і модернізацію військової техніки. Аналіз показує, що понад половина підрозділів концерну продовжує працювати у звичному режимі, зберігаючи виробничі потужності та логістичні ланцюги. Це створює додаткові виклики для тих, хто формує політику санкцій та прагне обмежити можливості промислового комплексу противника.

Висновки розвідки та поточний стан

За оперативними висновками, ГУР фіксує факти, коли частина підприємств концерну зберігає доступ до критичних матеріалів і обладнання. Особливу увагу привертають підрозділи, які не потрапили під прямі обмеження, адже саме вони забезпечують технічне обслуговування та серійний випуск вузлів для бронетехніка. У звітах також зазначається, що відсутність санкцій щодо окремих заводів дозволяє підтримувати запасні частини та модернізаційні програми, що підвищує боєготовність зразків, які експлуатуються на фронті.

Ключовими чинниками, які дозволяють таким підприємствам працювати, є диверсифіковані ланцюги постачання, локалізація певних виробничих процесів та використання посередників у третіх країнах. Окрім цього, частина активів може діяти в межах внутрішніх технологічних звʼязків концерну, що ускладнює ідентифікацію реальних обсягів виробництва на основі відкритих даних.

Наслідки для санкційної політики та безпеки

Факт недосконалого охоплення санкціями означає, що стратегічна мета — зменшити виробничі можливості противника — досягається частково. Для формування ефективної політики необхідно враховувати, як саме підприємства обходять обмеження: через субпідрядників, офшори, зміну юридичної структури або перехід частини виробництва на менш помітні обʼєкти. Це означає, що звичайні списки компаній для санкцій потребують регулярного оновлення та розширення на підрядників і постачальників.

Також виникає ризик, що збереження виробничого циклу підсилює потенціал для довготривалої модернізації техніки. Це може вплинути на рівень загрози у середньостроковій перспективі, змусивши західних партнерів переглядати стратегії економічного тиску й розглянути інструменти, спрямовані не лише на великі холдинги, а й на мережі постачальників

Що варто робити далі: рекомендації та кроки

По-перше, необхідно посилити моніторинг компаній, які співпрацюють із головними виробниками бронетехніки, включно з посередниками та ремонтними підрозділами. Розширення критеріїв для включення до санкційних списків має базуватися на доказовій базі та відстеженні реальних ланцюгів постачання. По-друге, важливо координувати зусилля міжнародних партнерів для уніфікації підходів: спільні списки і оперативний обмін розвідувальною інформацією значно підвищать ефективність заходів.

По-третє, варто інтенсифікувати контроль за фінансовими потоками, що живлять діяльність несанкціонованих підприємств, та вдосконалювати механізми виявлення схем транзиту технологій через третіх осіб. Такий підхід дозволить не лише виявляти потенційні обхідні шляхи, а й суттєво ускладнить їх застосування. Зрештою, поєднання дипломатичних, економічних та розвідувальних інструментів повинно стати частиною комплексної стратегії, щоб зменшити промисловий потенціал супротивника і підвищити загальну безпеку регіону.