Рубіо: США стежать за Угорщиною та Словаччиною

США тиснутимуть на союзників через російські енергоносії. У центрі нового дипломатичного напруження опинилися Угорщина і Словаччина, після того як сенатор Рубіо зробив різку заяву про необхідність активнішого тиску на держави Європи, які все ще залежать від російських енергоносіїв. Цей крок відкриває нову главу в відносинах між Вашингтоном і окремими членами ЄС, де на карту поставлені питання безпеки постачань, політичної солідарності та можливих санкцій.

Заява Рубіо прозвучала на тлі тривалих дискусій у США щодо того, як реагувати на енергетичну залежність окремих європейських країн від росії. Представники американської адміністрації і впливові члени Конгресу вважають, що пасивна позиція кількох союзників послаблює спільну здатність відповісти на агресію й економічні маніпуляції з боку кремля. Саме тому нині лунають заклики до конкретних кроків: від політичних консультацій до економічних обмежень і контролю інвестицій у сфери, пов'язані з енергетикою.

З огляду на це, Угорщина і Словаччина опиняються під особливою увагою. В обох країнах існують значні економічні й інфраструктурні зв’язки з постачанням газу та нафти, що часто супроводжуються політичними компромісами на національному рівні. Саме такі залежності і називають потенційною загрозою європейській єдності у кризових ситуаціях.

Для Угорщини і Словаччини можливі наслідки такого тиску можуть бути від помірних до серйозних. Політика тиску з боку США може означати посилення вимог до диверсифікації поставок, зміни умов інвестицій в енергетичні проєкти та пильнішу перевірку контрактів з російськими компаніями. Економічні санкції або обмеження на технологічне співробітництво у енергетиці — ще одна важлива опція, яку розглядають у Вашингтоні.

Водночас такі кроки не залишаться без відповіді з боку вищих політичних еліт у Будапешті та Братиславі. Внутрішньополітичні аргументи про національний суверенітет, енергетичну безпеку та економічну стабільність можуть стати підставою для відстоювання чинних контрактів і стратегій. Тому тиск США ризикує поглибити розкол між бажанням Західної Європи до одностайності та практичними інтересами окремих держав.

Є кілька сценаріїв розвитку подій. У першому, дипломатичному, США підсилюють політичні консультації та пропонують фінансові й технічні інструменти для диверсифікації енергоджерел. У другому — лунають умовні загрози санкцій та перегляду торгівельних угод. У третьому, радикальнішому, йдеться про координацію обмежень проти компаній і проєктів, пов'язаних з російськими енергоносіями.

У будь-якому з варіантів ключову роль відіграватиме Європейський Союз, який має знайти баланс між підтримкою союзника у вигляді США та врахуванням реалій національної безпеки своїх членів. Компроміс може полягати в пакетних рішеннях: підтримці інфраструктурних проєктів для зрідженого газу, інвестиціях у відновлювальну енергію та посиленні антимонопольного контролю над енергетичними ринками.

На завершення, заява Рубіо — це сигнал про те, що питання енергетичної залежності від росії перестало бути лише регіональною проблемою й перетворилося на стратегічне завдання для трансатлантичного співробітництва. Від того, як відреагують Угорщина і Словаччина, залежатиме не лише їхнє внутрішнє становище, але й спроможність ЄС та НАТО діяти єдиним фронтом у майбутніх геополітичних викликах.