Вітакер вказав на "головну проблему", що гальмує завершення війни в Україні

У черговому інтерв'ю експерт з міжнародних відносин Вітакер підкреслив, що ключовим фактором, який гальмує мирні домовленості між сторонами, залишається саме дискусія навколо кордонів і контролю над територіями. Такий підхід до проблеми змушує по-новому оцінити перспективи мирного врегулювання та роль посередників, адже без чіткої угоди щодо земельних питань неможливо досягти стійкого припинення боїв.

Вітакер вказав на "головну проблему", що гальмує завершення війни в Україні

За словами Вітакера, у переговорах між Україною та РФ найскладнішим залишається саме питання територій. Воно охоплює не лише позиції на карті, а й безпеку, правовий статус населення, відшкодування збитків та повернення людей до мирного життя. Тому, навіть коли є політична воля до переговорів, відсутність узгодженого механізму вирішення цієї складної частини блокує можливість підписання тривалих угод.

Експерт звернув увагу на те, що проблема має кілька вимірів: військовий — хто контролює певні території сьогодні; юридичний — який буде їхній статус у майбутньому; соціальний — як забезпечити права місцевого населення; економічний — хто відповідатиме за відновлення інфраструктури. Саме через цю багатовимірність сторони не знаходять швидких і прийнятних для обох рішень.

Чому питання територій є критичним для завершення війни

Пояснюючи, чому саме території залишаються локомотивом проблеми, Вітакер наголосив на розмитості юридичних механізмів міжнародного права у поєднанні з жорсткими політичними позиціями сторін. Для України це питання суверенітету та повернення контролю над своїми землями. Для РФ — стратегічні та політичні інтереси, які важко компрометувати одноразовими угодами.

До того ж, міжнародні посередники часто пропонують технічні формули вирішення, але реальні умови на місцях — демографічні зміни, руйнування інфраструктури, присутність озброєних формувань — ускладнюють імплементацію будь-яких домовленостей. Переговори відтягуються, тоді як люди страждають і відновлення стає дорожчим і довшим.

Ще один аспект — недовіра між сторонами. Навіть якщо технічно знайдено компроміс щодо кордонів, немає гарантій, що він буде виконаний. Саме тому, на думку Вітакера, питання довіри та механізмів контролю має йти поруч з обговоренням територіальної складової.

Можливі шляхи врегулювання та роль міжнародної спільноти

Вітакер пропонує кілька напрямів, які можуть допомогти зрушити справу з місця. Перший — поетапні домовленості: вирішувати конкретні ділянки чи питання безпеки поступово, а не намагатися одним махом вирішити всю карту. Другий — чіткі міжнародні гарантії і місії з моніторингу, що забезпечать виконання угод і знизять ризик відновлення конфлікту.

Також важливим є створення спеціальних механізмів для відновлення та реінтеграції: програми економічної допомоги, соціальної реабілітації та юридичних гарантій для людей, які мешкають на спірних територіях. Це дозволить не лише домовитися про межі, а й забезпечити їхню тривалу функціональність у мирних умовах.

Найголовніше, підкреслює експерт, — це прагматичний підхід від обох сторін та активна участь міжнародних партнерів, які можуть виступати гарантом виконання домовленостей. Без політичної волі та готовності до складних компромісів питання територій й надалі буде ключовою перешкодою на шляху до завершення війни.

З огляду на це, рішення проблеми вимагає одночасно політичної, юридичної і технічної роботи, яка повинна бути прозорою та включати представників місцевих громад. Лише такий комплексний підхід, на думку Вітакера, може перетворити територіальну суперечку з джерела постійної ескалації на підґрунтя для стабільного миру.