В разі провалу гарантій: Politico про план Б, який готує Україна

У матеріалі на основі міжнародних і українських джерел розглядається альтернативний сценарій, який країна може втілити, якщо зовнішні гарантії не забезпечать довготривалого захисту. Йдеться про комплекс заходів, що поєднує мобілізацію людських ресурсів, розвиток промислового потенціалу та зміну оборонної доктрини.

В разі провалу гарантій: Politico про план Б, який готує Україна

У центрі уваги — концепція, яку в ЗМІ іноді називають метафорично «сталевий дикобраз»: створення такої системи оборони, щоб агресор вважав напад неприйнятно затратним або неможливим. Це означає не лише посилення кордонів, а й реформи у виробництві озброєнь, логістиці, мобілізації та навчанні. Українське керівництво та експерти, за даними Politico, розглядають варіанти, які здатні зробити країну непридатною для майбутніх атак РФ за допомогою поєднання кількісних і якісних змін у збройних силах.

Ключові компоненти плану: армія, виробництво, інфраструктура

Перший елемент — нарощування чисельності та боєздатності: створення резервів, прискорена підготовка військових спеціалістів, модернізація систем управління та зв'язку. Акцент робиться на мобільності та адаптивності бойових підрозділів, здатних швидко реагувати на загрози. У цій частині важливі інвестиції в підготовку кадрів, сучасні тренажери та координацію з добровольчими підрозділами.

Другий важливий аспект — розвиток власного виробництва озброєння та боєприпасів. Плани передбачають розширення спроможностей оборонно-промислового комплексу, впровадження технологій локалізації виробництва, залучення приватного сектору та стимулювання інновацій. Наявність великого асортименту власної продукції зменшує залежність від зовнішніх постачань і дозволяє підтримувати витривалий темп постачання під час конфлікту.

Третій напрям — захист критичної інфраструктури: енергетики, транспорту, зв'язку. Система територіальної оборони має включати розгалужену мережу укріплень, запасних маршрутів, мобільних ремонтних бригад та захищених центрів управління. Це знижує ефективність ударів супротивника та дозволяє зберегти життєво важливі функції держави під час ескалації.

Політичні та міжнародні імплікації

Реалізація такого плану вплине не лише на військову складову, а й на зовнішню політику. По-перше, зміцнення власної обороноздатності може змінити переговорну позицію України у відносинах із партнерами та супротивниками. По-друге, інтенсивне локальне виробництво може стати аргументом у дискусіях про передачу технологій та кредитну підтримку. Водночас існує ризик ескалації політичного тиску з боку тих, хто бачить у такому кроці підґрунтя для ширшої протидії.

Економічне навантаження на бюджет вимагатиме пошуку компромісів: перерозподіл видатків, програми державного фінансування та приватні інвестиції. Успіх плану багато в чому залежить від того, наскільки вдасться поєднати оборонні потреби з соціально-економічною стабільністю, щоб уникнути поглиблення внутрішніх викликів під час війни або її наслідків.

Для міжнародних партнерів така стратегія виглядає двояко: з одного боку, посилення спроможностей України зменшує ризик повторної агресії і знижує потребу у постійному залученні зовнішніх сил; з іншого — вимагає ресурсної підтримки, хімії у відносинах та гарантій безпеки, які можуть мати політичні умови.

Аналітики зазначають, що складова довіри у відносинах із західними партнерами залишатиметься критичною. Навіть за умов активного розвитку промисловості і збільшення армії, міжнародні гарантії підтримки економічно і політично вартісні: фінансова допомога, доступ до ринків, технологій та дипломатична підтримка у разі загострення. Саме тому втілення плану потребує паралельної дипломатії, яка б забезпечила стратегічну автономію й одночасно не викликала ізоляцію.

У підсумку, запропонований Politico варіант «плану Б» — це комплексна програма, що поєднує військові, промислові та політичні заходи. Її успіх вимірюватиметься не лише кількістю техніки чи бійців, а й здатністю країни забезпечити стійкість державних інституцій та економіки під час тривалої напруги. Для України така стратегія є спробою зменшити залежність від зовнішніх гарантій і підвищити шанси на тривалу безпеку, базовану на власних ресурсах і стійкості.