Цифровий ID замість анонімності: у РФ хочуть контролювати кожен крок в інтернеті

У відповідь на ініціативу про обов’язкову паспортну ідентифікацію для користувачів соцмереж і месенджерів в РФ зростає суспільний резонанс: експерти говорять про фактичну відмову від анонімності в інтернеті та посилення державного контролю над цифровим простором. Пропозиція передбачає впровадження єдиного цифрового профілю, що пов’язуватиме акаунти з реальними паспортними даними, і створення механізмів верифікації при реєстрації та під час використання сервісів. Це може змінити правила гри для мільйонів користувачів, бізнесу та правозахисних організацій.

Що саме пропонують і як це працюватиме

Ініціатива передбачає запровадження цифрового ID, який базуватиметься на даних державного реєстру. Під час створення облікового запису у соцмережах або месенджерах користувач повинен буде пройти процедуру підтвердження особи через паспорт або інші документи. За задумом авторів, це знизить кількість фейкових акаунтів і сприятиме боротьбі з екстремізмом, тероризмом та шахрайством. Однак технічна реалізація вимагає інтеграції сервісів з державними базами, розробки API для верифікації і створення єдиної інфраструктури для зберігання та обробки персональних даних.

Критики вказують на ризики неправомірного доступу до баз даних та зловживань: централізований контроль спрощує для влади можливість стеження за приватними повідомленнями, блокування аккаунтів і цензурування контенту. Навіть якщо мета — підвищити безпеку, відсутність незалежного нагляду та прозорих процедур залишає великі простори для порушення прав людини в цифровому полі.

Юридичні механізми, ризики та міжнародний контекст

Запровадження паспортної ідентифікації потребує змін у законодавстві та чітких правил щодо зберігання і обміну даними. На практиці це може означати посилення вимог до операторів зв’язку, хостинг-провайдерів та платформ, які будуть зобов’язані надавати інформацію за запитами уповноважених органів. У разі відсутності гарантій щодо доступу незалежних судів та механізмів оскарження дій держави зростає ризик політично мотивованого переслідування користувачів.

Міжнародні експерти звертають увагу на те, що подібні підходи суперечать принципам приватності та свободи слова, які закріплені у міжнародних конвенціях. Компанії, що працюють на світових ринках, опиняються перед дилемою: виконувати місцеві вимоги і ризикувати репутацією та санкціями на інших ринках, або відмовитись від роботи в країні. Частина сервісів може застосовувати технологічні рішення — шифрування, децентралізовану ідентифікацію, або навіть частково блокувати доступ — щоб мінімізувати ризики витоку персональних даних.

Наслідки для суспільства, бізнесу та свободи слова

Для користувачів впровадження цифрового ID означатиме втрату опції залишатися анонімним у мережі: дискусії, активізм, журналістські розслідування можуть піддаватися ризику через загрозу викриття людей, які хочуть залишитись невідомими з міркувань безпеки. Для бізнесу — додаткові витрати на адаптацію систем верифікації, підвищення відповідальності за зберігання даних і можливі штрафи за невідповідність новим нормам.

У суспільному вимірі посилення контролю може призвести до самоцензури: користувачі уникатимуть відкритого обговорення чутливих тем, побоюючись репресій. Водночас з’явиться попит на технічні обхідні способи — VPN, анонімні платформи, альтернативні месенджери з шифруванням — що створить додатковий тиск на регуляторів та технологічні компанії.

Щоб пом’якшити негативні наслідки, потрібні прозорі правила, незалежний нагляд, чіткі обмеження термінів зберігання даних і механізми доступу громадськості до інформації про застосування системи. Громадянське суспільство і бізнес можуть запропонувати практики мінімізації даних, наскрізного шифрування та процедури, які дозволять захищати правомірні інтереси без тотального контролю.