Стоунхендж продавали за £6600: хто купив пам’ятку у 1915 році

Стоунхендж сьогодні сприймають як одну з найвідоміших археологічних пам’яток світу, однак трохи більше ста років тому цей доісторичний комплекс був приватною власністю. У 1915 році кам’яне коло виставили на продаж, і його придбали за 6600 фунтів стерлінгів. Покупцем став місцевий підприємець і політик Сесіл Чабб, який через кілька років передав Стоунхендж британській державі.

Ця історія особливо цікава тому, що пам’ятка, яку нині охороняють за найсуворішими правилами, свого часу стала результатом звичайної аукціонної угоди. На початку ХХ століття ніхто не міг точно передбачити, наскільки важливим для світової культури стане цей комплекс. Стоунхендж уже вважали визначною історичною місцевістю, але він ще не мав того статусу, який отримав у наступні десятиліття.

Як Стоунхендж опинився на аукціоні

До 1915 року Стоунхендж належав родині Антробусів. Земельна ділянка разом із кам’яним комплексом входила до великого маєтку, розташованого неподалік Солсбері. Протягом тривалого часу власники контролювали доступ до пам’ятки та могли стягувати плату з відвідувачів. Туристи й дослідники приїжджали до Стоунхенджа ще у XVIII та XIX століттях, але умови відвідування залежали від приватних господарів.

Після смерті сера Едмунда Антробуса, який загинув під час Першої світової війни, родина вирішила продати частину майна. У вересні 1915 року в Солсбері відбувся аукціон, на якому серед інших лотів опинилася ділянка зі Стоунхенджем. До пропозиції входили самі камені та приблизно 30 акрів навколишньої землі.

Продаж пам’ятки не був сприйнятий як сенсація сучасного масштабу. Для тогочасного ринку нерухомості це була угода щодо маєтку, хоча покупці добре розуміли історичну цінність об’єкта. Початкова увага була зосереджена не лише на давнині каменів, а й на землі, праві власності та можливостях використання території.

Хто заплатив 6600 фунтів

На торгах Стоунхендж придбав Сесіл Чабб — заможний місцевий мешканець, юрист, землевласник і згодом член парламенту. Він народився неподалік від пам’ятки та добре знав цю місцевість. За комплекс разом із прилеглою територією Чабб заплатив 6600 фунтів стерлінгів.

У перерахунку на сучасні гроші ця сума мала б значно більшу купівельну спроможність, тому пряме порівняння з нинішніми цінами може бути оманливим. Водночас для 1915 року це були великі кошти, доступні далеко не кожному покупцеві. Придбання Стоунхенджа стало одним із найвідоміших прикладів того, як приватна людина могла отримати у власність об’єкт виняткового національного значення.

За поширеною версією, Чабб спочатку вирушив на аукціон, щоб придбати меблі або предмети для облаштування свого будинку. Однак під час торгів він зацікавився саме ділянкою зі Стоунхенджем і вирішив зробити ставку. Існує також розповідь, що покупку він розглядав як подарунок для своєї дружини Мері. Незалежно від того, яким був первісний задум, наслідки угоди виявилися значно важливішими за особисті плани родини.

Після купівлі Чабб отримав титул баронета і став відомий як сер Сесіл Чабб. Власник не перетворив Стоунхендж на повністю закриту приватну територію. Відвідувачі й надалі могли приїздити до пам’ятки, хоча доступ регулювали, а стан каменів вимагав дедалі більшої уваги. За століття деякі брили нахилилися, а частина конструкцій потребувала укріплення.

Чому пам’ятку передали державі

У 1918 році сер Сесіл Чабб передав Стоунхендж британській державі як дар нації. Цей крок мав велике значення для подальшої історії комплексу. Разом із пам’яткою держава отримала відповідальність за її охорону, контроль відвідування та проведення необхідних консерваційних робіт.

Передача Стоунхенджа державі відбулася в період, коли в суспільстві посилювалося розуміння того, що визначні історичні об’єкти не повинні залежати лише від рішень окремих власників. Державна опіка дала можливість системніше досліджувати комплекс, обмежувати шкоду від великої кількості туристів і захищати камені від випадкових пошкоджень.

Умови дарування передбачали, що пам’ятка залишатиметься доступною для громадськості. Водночас відвідування поступово почали організовувати обережніше. Туристів відділяли від каменів, визначали маршрути руху, а фахівці стежили за станом ґрунту та конструкцій. Так поступово сформувалася сучасна модель охорони Стоунхенджа, у якій поєднуються відкритість для людей і суворі правила збереження.

Давнє кам’яне коло пережило не одну зміну власників, наукових теорій і суспільних уявлень. Його спорудження відносять до періоду приблизно від 3000 до 1600 року до нашої ери, а призначення комплексу досі обговорюють історики та археологи. Стоунхендж пов’язують із ритуалами, похованнями, спостереженнями за небесними тілами та сезонними календарними подіями, але єдиного пояснення його походження не існує.

Нині пам’ятка входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Її охороняють як частину ширшого історичного ландшафту, де важливими є не тільки самі камені, а й кургани, давні дороги, місця поховань та інші археологічні об’єкти навколо. За мільйони відвідувачів, які щороку цікавляться Стоунхенджем, комплекс став символом доісторичної Британії та однією з найвпізнаваніших пам’яток планети.

Історія продажу за 6600 фунтів нагадує, наскільки змінюється сприйняття культурної спадщини. У 1915 році Стоунхендж був лотом на приватному аукціоні, а вже через кілька років став подарунком усьому суспільству. Рішення Сесіла Чабба фактично визначило майбутнє пам’ятки: замість того щоб залишитися частиною приватного маєтку, вона перетворилася на об’єкт національної опіки та світового значення.