«США заробляють, а ми платимо»: у ЄС вимагають місце за столом переговорів про Україну

Європейська спільнота дедалі голосніше висловлює невдоволення тим, що вирішення долі війни в Україні відбувається переважно за участю третьої сторони, котра водночас отримує економічну вигоду з конфлікту. На тлі щомісячних витрат на озброєння та допомогу Києву лунають заклики: ЄС має мати чіткіший і формальніший голос у переговорах, адже саме Європа несе значну частину тягаря — фінансового, гуманітарного та безпекового.

«США заробляють, а ми платимо»: у ЄС вимагають місце за столом переговорів про Україну

Фраза «США заробляють, а ми платимо» стала рефреном політичних дебатів у кількох столицях Європи. Критики вважають, що трансатлантична підтримка, зокрема постачання озброєнь і військово-промислова кооперація, створює потокове надходження контрактів і прибутків для американських компаній, тоді як країни Європи несуть прямі соціальні витрати: прийом біженців, ремонт інфраструктури, витрати на енергетичну безпеку та збільшені витрати на оборону. Саме тому звучить вимога, що ЄС повинен отримати офіційну роль у будь-яких майбутніх мирних переговорах щодо Україна.

Чому участь ЄС є виправданою і необхідною

По-перше, аргумент фінансової зацікавленості: значна частина грошових потоків, спрямованих на підтримку Україна, походить з бюджету країн Європейського Союзу. Банки розвитку, спеціальні фонди та допомога на реконструкцію — це інструменти, які формують економічну участь Європи у післявоєнному відновленні. Тому питання, яким чином буде розподілено політичні та економічні наслідки миру, прямо стосується європейських інтересів.

По-друге, питання безпеки: стабільність України безпосередньо впливає на безпеку Європи. Міграційні потоки, енергетичні ризики та ризики розповсюдження конфлікту через кордони роблять ЄС зацікавленим у довгострокових гарантіях миру. Участь у мирних переговорах дасть змогу Європі відстоювати умови, які мінімізують такі ризики.

По-третє, легітимність рішень: рішення, ухвалені без участі ключових зацікавлених сторін, матимуть меншу підтримку на місцях. ЄС, як сусід і партнер України, може забезпечити більш збалансований підхід до питань амністії, безпекових гарантій, статусу окупованих територій та механізмів контролю за виконанням домовленостей.

Які варіанти участі пропонують у ЄС

Політики та експерти пропонують кілька форматів, як Європа може отримати «місце за столом»: створення європейської делегації в рамках переговорного процесу; посилення ролі ЄС у супровідних механізмах — санкціях, відбудові та контролі за постачанням важливої інфраструктури; формулювання спільної європейської позиції, яка узгоджується з НАТО та іншими партнерами.

Деякі країни ЄС наполягають на тому, щоб переговори включали представників не лише інституцій ЄС, але й безпосередньо тих держав, які не лише фінансують, але й несуть гуманітарні витрати: Польща, Румунія, країни Балтії. Інші пропонують делегувати роль координатора до Ради ЄС або Європейської комісії, аби уникнути фрагментації позицій.

Критики такої ініціативи застерігають: будь-яке розширення учасників переговорного процесу може ускладнити досягнення домовленостей, якщо інтереси сторін будуть занадто різними. Проте прихильники відповідають, що вже сьогодні без участі ЄС рішення будуть неповними і не забезпечать довготривалої стабільності, адже питання реконструкція та економічного відновлення безпосередньо стосуються європейського континенту.

Нарешті, є і моральний аргумент: якщо країни Європи надають суттєву матеріальну та політичну підтримку, вони також повинні мати вплив на формування мирного порядку, добитися репарацій, гарантій та механізмів відновлення справедливості для постраждалих громад.

Суперечка щодо участі ЄС у переговорах про Україну — це більше, ніж дипломатичний спір. Це дискусія про те, хто визначатиме майбутню архітектуру безпеки в Європі, як будуть розподілятися витрати та вигоди від миру, і яке місце займе Європа у формуванні нових правил порядку на континенті. Поки тривають бойові дії, ці питання залишаються актуальними: чи зможе ЄС перетворити свій фінансовий внесок у реальний політичний вплив за столом переговорів — залишається відкритим.

У результаті, вимога про участь у переговорах — це не лише реверанс до справедливості; це прагматичний крок, покликаний захистити фінансує економічні інтереси й гарантувати оборона та стабільність у довгостроковій перспективі для всієї Європи.