Ірма Шелест
США можуть розморозити частину активів росії та передати їх під контроль спеціального механізму, який координуватиметься Вашингтоном. Таку ідею американські представники нібито обговорили з європейськими союзниками під час закритої зустрічі в Маямі. Пропозиція розглядається в контексті можливого відновлення мирних переговорів і пошуку фінансових інструментів для реалізації майбутніх домовленостей.
Американська сторона запропонувала розглянути заморожені російські кошти як частину комплексної мирної угоди. Водночас остаточного рішення щодо обсягу активів, які можуть бути розблоковані, механізму їх передачі та напрямів використання наразі немає. Європейські представники поставилися до ініціативи обережно й не підтримали її під час зустрічі.
Обговорення відбулося минулого тижня в Маямі. Від Сполучених Штатів у ньому брали участь спеціальний посланець президента Стів Віткофф і Джаред Кушнер. За задумом американських переговорників, частину російських активів можна було б вивести з режиму замороження та помістити в окремий фінансовий механізм під наглядом США.
Які активи росії можуть опинитися під контролем США
Йдеться про кошти російського походження, заблоковані після початку повномасштабної війни проти України. Європейський Союз, Сполучені Штати та інші країни «Групи семи» заморозили приблизно 300 млрд євро активів Російської Федерації. Значна частина цієї суми, орієнтовно 180 млрд євро, зберігається в бельгійській розрахунково-депозитарній системі.
Замороження означає, що російська сторона не може вільно розпоряджатися цими коштами, переказувати їх або використовувати для фінансових операцій. Водночас самі активи формально залишаються пов’язаними з їхнім власником. Саме тому будь-які спроби конфіскації, передачі або часткового розблокування потребують складного юридичного обґрунтування.
Американська пропозиція передбачає не обов’язково негайну передачу всіх заморожених коштів Україні. Серед можливих сценаріїв називають створення спеціального фонду або іншої фінансової конструкції, яка перебуватиме під контролем Вашингтона. У такому разі активи могли б використовуватися як ресурс для підтримки мирного процесу, гарантій виконання домовленостей або фінансування окремих пунктів потенційної угоди.
Однак залишається відкритим питання, хто саме визначатиме призначення коштів. Не встановлено й те, чи можуть активи бути спрямовані на відбудову України, гуманітарні програми, компенсаційні виплати або інші потреби. Для європейських країн важливо також розуміти, які правові та фінансові ризики вони нестимуть у разі участі в такій схемі.
Чому європейські країни відхилили пропозицію
Європейські делегати не погодилися з ідеєю, запропонованою Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером. Причини такої реакції можуть бути пов’язані з юридичною невизначеністю, ризиком судових позовів та необхідністю узгодити позиції всіх держав, де перебувають російські кошти.
Особливо складною є ситуація для Бельгії, оскільки саме на її території зберігається найбільший обсяг заморожених російських активів. Бельгійська влада побоюється, що в разі примусової передачі коштів відповідальність за можливі претензії з боку росії може значною мірою лягти на державу та фінансові установи країни.
Окремою проблемою залишається відсутність спільного підходу країн ЄС до використання російських активів. Частина держав виступає за те, щоб кошти стали джерелом фінансування оборони та відновлення України. Інші уряди вважають, що передача активів без остаточного судового рішення може створити небезпечний прецедент для міжнародної фінансової системи.
Наприкінці 2025 року лідери Європейського Союзу не змогли домовитися про створення так званого репараційного кредиту для України, забезпеченого замороженими активами росії. Замість цього Києву погодили позику обсягом 90 млрд євро на 2026–2027 роки. Такий варіант дозволив надати фінансову підтримку, але не розв’язав питання прямого використання російських коштів.
Бельгійський міністр оборони Тео Франкен заявляв, що його країна категорично проти використання заморожених активів росії для допомоги Україні. На його думку, відповідне рішення має враховувати не лише політичну доцільність, а й довгострокові юридичні наслідки для держав, банків та депозитарних установ.
Чому Україна наполягає на передачі російських коштів
Україна послідовно виступає за використання активів росії для покриття витрат на оборону, відновлення зруйнованої інфраструктури та компенсацію збитків, завданих війною. Київ наголошує, що саме держава-агресор має нести фінансову відповідальність за наслідки своїх дій, а не міжнародні партнери та українські платники податків.
Потреба в додаткових джерелах фінансування зростає через великий дефіцит державного бюджету, значні видатки на оборону та масштаб руйнувань. За таких умов заморожені активи РФ розглядаються не лише як політичний інструмент тиску, а і як потенційне джерело довгострокової підтримки української економіки.
Міністр закордонних справ Андрій Сибіга наголошував, що витрати України на оборону та відбудову збільшуються. Українська дипломатія активізувала переговори з європейськими урядами та фінансовими установами, у яких зберігається основна частина російських коштів. Київ прагне домогтися рішення, яке дозволить використовувати активи без тривалого блокування з боку окремих держав.
Чотири країни Європейського Союзу закликали Європейську комісію повернутися до питання передачі заморожених коштів Україні та шукати правові механізми для подолання бельгійських заперечень. Водночас у Парламентській асамблеї Ради Європи запропонували альтернативний підхід, заснований на рішеннях Європейського суду з прав людини.
Такий механізм міг би стати основою для передачі Україні російських активів у межах виконання міжнародних юридичних рішень. Проте для його реалізації також потрібні політична згода, чітка процедура та гарантії для держав, які зберігають кошти.
Перспектива розмороження частини активів РФ під контролем США залишається невизначеною. З одного боку, Вашингтон може розглядати російські кошти як важіль для запуску мирних переговорів і забезпечення майбутніх домовленостей. З іншого боку, європейські країни не готові погоджуватися на схему, яка може створити додаткові ризики для їхньої фінансової системи або послабити контроль над активами.
Подальша доля заморожених коштів залежатиме від переговорів між США, Європейським Союзом та Україною, а також від того, чи вдасться сформувати юридично захищений механізм їх використання. Для Києва принциповим залишається спрямування цих ресурсів на оборону та відбудову. Для партнерів України ключовим завданням є пошук рішення, яке одночасно забезпечить фінансову підтримку та не призведе до масштабних правових претензій.