Роксолана Мережко
У четвер шведський парламент відхилив кандидатуру лідерки соціал-демократів Магдалени Андерссон на посаду прем’єр-міністра. Політикиня намагалася сформувати уряд меншості, однак під час голосування не отримала необхідної підтримки. Рішення Риксдагу продовжило політичну невизначеність у країні та відклало формування нового кабінету міністрів.
Ситуація, що склалася у Швеції, стала наслідком результатів парламентських виборів 13 вересня. Чотири лівоцентристські опозиційні партії здобули разом більшість місць у парламенті та висловлювали готовність підтримати Магдалену Андерссон як главу уряду. Водночас домовитися про склад майбутнього кабінету та розподіл відповідальності між політичними силами вони не змогли.
Формально для затвердження прем’єр-міністра у Швеції не обов’язково отримати більшість голосів «за». Кандидатура може бути схвалена, якщо проти неї не проголосує абсолютна більшість депутатів. Проте цього разу домовленості між партіями лівого центру виявилися недостатніми, а голосування продемонструвало відсутність стабільної парламентської опори для уряду Андерссон.
Чому парламент відхилив кандидатуру Андерссон
Під час голосування лише представники Соціал-демократичної партії підтримали свою лідерку. Інші політичні сили, які раніше заявляли про прихильність до її кандидатури, не проголосували за неї та фактично не дозволили сформувати уряд меншості. Такий результат показав, що загальної підтримки ідеї призначення Андерссон недостатньо для досягнення політичної угоди.
Основною проблемою залишаються розбіжності між лівоцентристськими партіями щодо майбутньої урядової програми. Партнери соціал-демократів мають різні погляди на економічну політику, соціальні видатки, питання зайнятості та принципи співпраці всередині урядової коаліції. Навіть спільна перемога на виборах не змогла автоматично перетворити їх на єдину політичну команду.
Після голосування Магдалена Андерссон заявила журналістам, що ще від вечора виборів розуміла: процес формування уряду може бути тривалим. За її словами, для призначення прем’єр-міністра, ймовірно, знадобиться кілька турів парламентських голосувань. Політикиня наголосила, що нинішні труднощі не стали несподіванкою, оскільки переговори між партіями від самого початку були складними.
Відхилення кандидатури не означає остаточного завершення спроб Андерссон очолити уряд. У шведській парламентській системі спікер може проводити нові консультації та повторно доручати політикам формування кабінету. Однак кожен наступний етап переговорів потребуватиме від партій більшої готовності до компромісів.
Наступний крок може зробити Ульф Крістерссон
Очікується, що після невдалого голосування спікер парламенту попросить чинного прем’єр-міністра Ульфа Крістерссона спробувати сформувати уряд. Він представляє партію «Помірковані», яка є другою за величиною політичною силою після соціал-демократів. Перехід ініціативи до Крістерссона стане логічним наступним кроком у процедурі пошуку кандидата, здатного отримати підтримку Риксдагу.
Водночас наразі мало ознак того, що Крістерссон зможе швидко забезпечити собі необхідну парламентську підтримку. Його політичний табір також не має очевидної більшості, а для затвердження уряду доведеться вести переговори з партіями, які мають різні пріоритети. Домовленості можуть стосуватися не лише складу кабінету, а й бюджету, податкової політики, соціальних програм та інших ключових напрямів.
Якщо спроба Крістерссона завершиться невдачею, завдання формування уряду може знову повернутися до Магдалени Андерссон. У такому разі соціал-демократам доведеться переконати партнерів не просто підтримати кандидатуру їхньої лідерки, а й погодитися на спільний план роботи уряду. Без цього навіть повторне доручення може не привести до результату.
Політична система Швеції передбачає кілька спроб призначити прем’єр-міністра. Якщо парламент не зможе затвердити уряд у встановлений період, країна може зіткнутися з необхідністю проведення нових виборів. Водночас до такого сценарію зазвичай вдаються лише після того, як основні політичні сили вичерпають можливості для переговорів.
Невизначеність після виборів у Швеції
На початку жовтня Андерссон уже заявляла, що не бачить реальної можливості сформувати новий уряд. Проте згодом їй знову доручили вести переговори щодо створення кабінету. Це свідчило про те, що саме соціал-демократи залишалися центральною силою у спробах сформувати лівоцентристську більшість, навіть попри відсутність остаточної домовленості між партіями.
Нинішня ситуація демонструє складність роботи парламенту, в якому кілька політичних сил мають достатню вагу, щоб блокувати рішення одна одної. Перемога на виборах не гарантувала соціал-демократам можливості самостійно керувати країною. Для формування уряду їм необхідно зберігати діалог із союзниками та водночас враховувати позицію партій, які не готові безумовно підтримувати запропоновану програму.
Період невизначеності може вплинути на ухвалення важливих державних рішень. Новому уряду доведеться працювати над бюджетом, економічними заходами, соціальною політикою та питаннями безпеки. Чим довше триватимуть переговори, тим складніше буде забезпечити прогнозованість державного управління та сформувати чіткий політичний курс.
Для Магдалени Андерссон це голосування стало серйозним випробуванням, але не політичною поразкою у повному значенні. Її партія залишається найбільшою парламентською силою, а лівоцентристський блок загалом має значний вплив у Риксдазі. Водночас подальший успіх залежатиме від того, чи зможуть соціал-демократи подолати суперечності з партнерами та запропонувати їм прийнятні умови співпраці.
Поки що Швеція продовжує очікувати на остаточне рішення щодо майбутнього уряду. Наступні консультації спікера та спроба Ульфа Крістерссона сформувати кабінет можуть визначити, чи отримає країна нову коаліцію, чи переговори знову повернуться до соціал-демократів. У будь-якому разі призначення прем’єр-міністра вимагатиме політичного компромісу та готовності партій поступитися частиною власних вимог.