росія "крутить носом" в переговорах, але союзники можуть його відкрутити, - Зеленський

У заявах останніх днів президент України підкреслив, що росія поки що демонструє небажання серйозно вести переговори про припинення вогню, або, як сказано в публічних коментарях, «крутить носом». Водночас він наголосив: у міжнародних партнерів є ресурси та інструменти, які можуть змінити динаміку цих переговорів — іншими словами, союзники можуть «відкрутити носа» й змусити сторону, що вагається, повернутися за стіл переговорів. Така позиція має важливі наслідки для зовнішньої політики, безпеки та перспектив перемир'я між Україною та росією.

Зелений сигнал чи дипломатична гра: політичний контекст

Поточний етап переговорів характеризується складною взаємодією між військовими діями на полі бою та дипломатичними зусиллями на міжнародній арені. Для України ключові завдання — зберегти міжнародну підтримку, посилити санкційний тиск на Росію і створити сприятливі умови для гуманітарного припинення вогню. Водночас Москва демонструє опір пропозиціям щодо перемир'я та виглядає готовою затягувати переговори. Саме тому слова президента про те, що партнери можуть змінити ситуацію, мають практичне значення: йдеться не лише про риторику, а про конкретні інструменти дипломатичного та економічного впливу.

Не варто забувати і про інформаційний компонент: твердження про те, що союзники мають можливість «відкрутити носа», спрямоване також на мобілізацію внутрішньої та зовнішньої підтримки. Така риторика підсилює сигнал для західних столиць щодо необхідності тримати курс на допомогу Україні та не дозволяти противнику диктувати умови.

Як саме союзники можуть вплинути

Інструменти, які можуть використати партнери, різноманітні і взаємопов'язані. По-перше, це посилення санкцій: нові пакети обмежень, таргетування фінансових потоків та енергетичних каналів тиску на Росію здатні створити додаткові економічні витрати для продовження конфлікту. По-друге, військово-технічна допомога і зміцнення обороноздатності України підвищують вартість продовження бойових дій для агресора та зміцнюють переговорні позиції Києва.

По-третє, дипломатичний тиск — координовані кроки на міжнародних майданчиках, відвертість у визнанні відповідальності та ізоляція в політичному вимірі можуть підштовхнути до пошуку компромісних рішень. Нарешті, гуманітарні та економічні стимули або загрози їх позбавлення теж можуть стати аргументом у дипломатичних переговорах. Усе це демонструє, що роль союзників — не декларативна, а реальна і багатовекторна.

Можливі наслідки та сценарії розвитку

Якщо партнери продемонструють єдність і дієвість, це може призвести до декількох результатів: посилення переговорної позиції України, реальні умови для припинення вогню або, принаймні, створення механізмів контролю за режимом тиші. У разі ж слабкої координації та коливань у підтримці ризик продовження конфронтації зростає — а отже, і людські втрати, руйнування інфраструктури та економічні наслідки.

Важливим фактором залишається прозорість дій союзників і чіткість комунікації з українським суспільством. Позиція лідерів Заходу щодо перемир'я, санкцій, допомоги та довгострокових гарантій безпеки має бути відчутною та передбачуваною, аби не залишати простору для маневру противнику. Саме це дозволить не лише «відкрутити носа» в переносному значенні, а й створити реальні умови для зупинки агресії.

Наразі ключове завдання — зберегти і посилити міжнародну коаліцію навколо України, чітко визначити червоні лінії і одночасно бути готовими до дипломатичних дій, коли для цього створяться умови. Розуміння, що росія тимчасово «крутить носом», але не має необмеженої свободи дій у взаємодії з міжнародною спільнотою, формує практичний підхід до подальших кроків і стратегічних рішень.