путін знайшов «золоту рибку» для фінансування війни проти України: ексклюзивні подробиці

Експерти давно фіксують незвичну активність у міжнародних водах: російські траулери набирають оберти біля берегів Африки, а масштаби вилову викликають занепокоєння екологів і аналітиків. За останні місяці кілька незалежних розслідувань та супутникових знімків вказують на системну експлуатацію морських ресурсів, яка може мати не лише екологічні, але й геополітичні наслідки.

путін знайшов «золоту рибку» для фінансування війни проти України: ексклюзивні подробиці

За даними міжнародних екологічних організацій і груп спостереження, операції російських суден у водах Західної та Східної Африки стали дедалі більш інтенсивними. Морські ресурси Африки — від дрібної риби до ресурсомістких видів для виробництва рибного борошна — вивозяться у великих обсягах, а ланцюги постачання часто проходять через мережу підставних компаній, прапорів зручності та транзитних портів.

Аналітики попереджають, що така схема здатна приносити стабільні прибутки попри міжнародні санкції і економічну ізоляцію. Частина доходів, як вважають експерти, може спрямовуватися на підтримку військових потреб Москви. Фінансування війни через непрямі джерела — не новість, але саме інтенсивність вилову й організація ланцюгів поставок роблять цю схему особливо небезпечною.

Як працює схема: від траулера до гаманця

Ключові елементи моделі, на які звертають увагу розслідувачі:

- Використання «прапорів зручності» і підставних компаній, які реєструють судна на треті юрисдикції, ускладнюючи відстеження власників. Траулери можуть змінювати сигнали системи AIS або вимикати її під час трансферів, що приховує реальні маршрути та обсяги вилову.

- Транзитні операції та переробка в країнах, де контроль за рибальством слабкіший. Риба переробляється на рибне борошно або консерви, після чого експортується через мережу посередників, які змивають сліди походження вантажу.

- Система фінансових трансферів через компанії-оболонки і мережу банків-посередників, що дозволяє легалізувати доходи. Частина прибутків може надходити до структур, пов’язаних з державними чи напівдержавними колами в росії.

Аналітики також вказують на роль третіх країн, де слабкий регуляторний контроль або сильний попит на дешеву рибну сировину: такі ринки приймають великі партії продукції, не ставлячи зайвих питань про її походження. Це створює замкнене коло: попит стимулює масові вилови, а масові вилови — стабільний, якщо і непрозорий, дохід.

Наслідки для Африки, регіону та глобальної безпеки

Перш за все, місцеві спільноти втрачають важливі джерела їжі й доходу. Перелов зменшує запаси риби, підриває місцеві рибальські господарства і призводить до соціальної напруги в прибережних громадах. Довгострокові екологічні збитки можуть бути невідновними: змінюється структура екосистем, падає біорізноманіття, ускладнюється відновлення промислових запасів.

По-друге, такі операції мають геополітичний вимір. Країни, що дозволяють інтенсивні вилови у своїх економічних зонах або стають транзитними хабами, ризикують потрапити під міжнародну увагу і санкції. Нестабільність у прибережних регіонах Африки може посилити конкуренцію за ресурси і сприяти зростанню кримінальних мереж, що займаються контрабандою риби та фінансовими злочинами.

Нарешті, якщо значна частина доходів від таких операцій спрямовується на підтримку військових амбіцій держави, це перетворює питання рибальства з локальної екологічної проблеми на складову глобальної безпеки. Міжнародні організації закликають посилити моніторинг, запровадити жорсткіші правила та прозорі ланцюги постачання, а також координувати дії між державами для ефективного контролю.

Що можна зробити негайно: посилити автоматизований моніторинг суден (AIS, супутниковий контроль), розширити співпрацю берегової охорони країн регіону, запровадити прозорі механізми сертифікації рибної продукції і відкриті реєстри власності на судна. Також важлива роль донорів і міжнародних агентств у підтримці місцевих інститутів контролю та сталого рибальства.

У підсумку, ситуація з масовими виловами біля африканських берегів — це не лише екологічна катастрофа в зародку. За словами експертів, вона має пряму економічну і політичну складову, яка може слугувати джерелом фінансування тих сил, що підривають міжнародну стабільність. Своєчасні міжнародні кроки і прозорі механізми контролю можуть зупинити «хижацьку експлуатацію» та перекрити шлях до нелегальних надходжень, які загрожують миру і безпеці.