путін втрачає союзників: кого наступним здасть господар кремля — Bloomberg

Світ оглядається на поступове переорієнтування відносин у міжнародній політиці, де роль росії та особисто путіна зазнає дедалі більшого тиску. За останніми публікаціями великої західної преси, зокрема Bloomberg, кремль втрачає важливих партнерів і змушений коригувати свою зовнішню стратегію. Це питання набуває особливого значення на тлі обмеженої здатності кремля підтримувати деякі регіональні режими, зокрема в Ірані.

Передумови ослаблення союзницьких зв’язків

Причини зсувів у мережі міжнародних зв’язків росії багатогранні. По-перше, тривала ізоляція через економічні санкції підриває фінансові ресурси, необхідні для зовнішньої політики та військових проєктів. По-друге, росте внутрішній тиск всередині самої російської еліти: корупційні скандали, нерівномірний розподіл привілеїв і зростання невдоволення серед певних кіл послаблюють позиції тих, хто раніше міг виступати гарантом лояльності інших країн.

У цьому контексті важливо звернути увагу на тезу, що кремль не спроможний активно підтримувати режим аятоли Алі Хаменеї в Ірані. Така неспроможність має одразу кілька вимірів: від логістичних та фінансових обмежень до політичних ризиків ескалації. Іран традиційно був одним із регіональних акторів, де можливість російської підтримки посилювала вплив Москви на Близькому Сході. Але коли підтримка стає непостійною або формальною, союзники змушені шукати альтернативу.

Хто опиняється під загрозою

У зоні ризику опиняються ті держави й групи, які у своїй політиці значною мірою спиралися на матеріальну або дипломатичну підтримку з кремля. Це можуть бути як формальні державні режими, так і інші субрегіональні актори, залежні від військово-технічного співробітництва, енергетичних контрактів чи політичної покровительства. Особливо вразливими є партнери, для яких взаємини з росією були одним із небагатьох джерел зовнішньої підтримки.

Втрачання таких союзників відображає не лише тактичні поразки, а й стратегічні обмеження. Якщо путін і його оточення не можуть гарантувати сталість допомоги, сумніви посилюють бажання партнерів диверсифікувати зовнішні зв’язки — шукати контакти з іншими великі державами або регіональними центрами впливу. Це, в свою чергу, зменшує геополітичний вплив Москви і посилює її міжнародну ізоляцію.

Наслідки для регіону і для самої росії

Втрата союзників має кілька важливих наслідків. По-перше, це послаблення позицій у переговорних процесах на міжнародній арені. Коли союзники стають недовірливими або відкрито змінюють пріоритети, можливості координації політичних рішень і спільних дій значно зменшуються. По-друге, це підвищує ризики локальних конфліктів: регіони, які раніше отримували стабілізацію через зовнішню підтримку, стають вразливими до внутрішніх напружень і втручань з боку третіх сил.

Для самої росії стратегічні втрати означають необхідність переосмислення зовнішньополітичної моделі. Якщо кремль не може ані економічно, ані військово компенсувати вплив, то йдеться про поступову втрату сфер інтересів. Це може стимулювати перехід до менш прямолінійних підходів: використання економічних інструментів, мережі приватних інтересів, гібридних механізмів впливу. Однак такі методи далеко не завжди зможуть замінити відкриту підтримку стратегічних партнерів.

Крім того, ризики для внутрішньої стабільності росії також зростають. Втрата зовнішніх успіхів часто транслюється у внутрішньополітичну риторику, що може підривати легітимність тих, хто утримує владу. У довгостроковій перспективі обмеження зовнішніх можливостей можуть спричинити питання про зміни в керівній команді або навіть корекцію політичних пріоритетів.

Нарешті, важливо відзначити геополітичний контекст: як реагуватимуть інші великі гравці — США, Китай, ЄС, регіональні сили — на ослаблення російської позиції. Деякі з них можуть спробувати зайняти вакуум впливу, пропонуючи економічні або безпекові альтернативи тим країнам, які намагаються дистанціюватися від Москви. Це може сприяти більш складній та багатовимірній архітектурі регіональних альянсів.

Підсумовуючи, варто зазначити, що ситуація залишається динамічною. Втрата союзників не обов’язково веде до миттєвого падіння міжнародного впливу — проте вона істотно ускладнює довгострокові плани та проекти, які вимагали стабільної підтримки. У таких умовах ключовим залишається питання: чи зможе кремль знайти нові інструменти для збереження свого впливу, чи цей період розпаду коаліцій стане початком більш тривалої трансформації його ролі на світовій арені.