Останні повідомлення західних медіа змушують переглядати усталені уявлення про майбутнє європейської безпеки. За даними низки джерел, група європейських держав обговорює ідею створення окремого військового альянсу, який міг би діяти паралельно або навіть як альтернатива традиційним оборонним форматам. У цьому контексті особливу увагу привертає можливість включення до нової структури Україна, що має безпосереднє значення для стабільності східного флангу континенту.
Причини ініціативи та політичний контекстНа фоні тривалої війни в Європі наново постали питання про швидкість прийняття рішень, автономію оборонних спроможностей і готовність партнерів виконувати зобовʼязання. Частина лідерів Європи вважає, що існуючі структури, передусім НАТО, іноді виявляються надто повільними або політично ускладненими для реагування на нові виклики. Ідея створення європейського військового формату виникає з прагнення посилити колективну спроможність континенту діяти самостійно, координувати постачання зброї, стандартизувати підготовку та створити механізми швидкого втручання у кризах.
Крім того, чинниками є: зростаюча потреба у взаємосумісності техніки, прагнення зменшити залежність від зовнішніх гарантій та бажання закріпити політичну волю на рівні Європи. Представники деяких країн називають це шляхом до «стратегічної автономії», яка дозволить Європа діяти більш незалежно у питаннях безпеки.
Можливі формати, переваги та ризикиКонцептуально такий альянс може мати кілька форматів: від розширення нинішніх ініціатив ЄС у сфері оборони до створення окремого багатонаціонального блоку з власними стандартами та структурами командування. Перевагами будуть більш швидке ухвалення рішень, скоординовані закупівлі озброєнь, спільні тренування і чіткі механізми реагування на гібридні та кіберзагрози.
Однак реальні ризики не можна ігнорувати. По-перше, такий крок може призвести до фрагментації трансатлантичної системи безпеки і створити напругу у відносинах з США та самою структурою НАТО. По-друге, юридичні та політичні питання щодо гарантій для країн-членів, процедури вступу і механізмів колективної оборони залишаються складними. По-третє, існує ризик, що нова структура виявиться дублюючою та менш ефективною через конкуренцію ресурсів і розбіжності у стратегічних цілях між учасниками.
Що це означає для УкраїниДля Україна перспектива участі у європейському оборонному проекті має ключове значення. З одного боку, це може забезпечити додаткові гарантії безпеки, пришвидшити інтеграцію у європейські оборонні ланцюги та спростити доступ до технічної, логістичної та навчальної допомоги. З іншого боку, позиція Києва в такому форматі буде залежати від політичних умов, вимог щодо реформ і готовності партнерів надати реальні гарантії.
Важливо розуміти, що участь у новому альянсі не обовʼязково означатиме відмову від амбіцій щодо членства в НАТО. Проте для досягнення довгострокової безпеки країні доведеться одночасно виконувати вимоги щодо модернізації збройних сил, зміцнювати інституції та підтримувати тісну координацію з європейськими партнерами.
Підсумовуючи, ініціатива створити європейський оборонний союз відображає зміну підходів до безпеки на континенті і свідчить про прагнення країн до більшої самостійності у вирішенні військово-політичних викликів. Водночас реалізація такої ідеї вимагатиме складних політичних домовленостей, значних ресурсів і чіткої стратегії, аби не послабити існуючі механізми колективної безпеки і не створити нових розколів у міжнародних альянсах.