72 години: США вступають у війну з РФ — сценарій Заходу

Київ та західні столиці все активніше координують дії у разі зриву припинення вогню: за наявними відомостями, розроблено докладний план, який має спрацювати в перші доби після ескалації. Джерела в дипломатичних колах кажуть, що ключовим елементом цього плану є часовий коридор — 72 години — протягом якого визначатимуться масштаб і форма відповіді на можливі провокації з боку РФ. У тексті угоди, підписаної в деталях між Україною та її західними партнерами, йдеться про механізм реагування на будь-які порушення режиму миру.

Угода передбачає послідовність заходів, що мають змінюватись залежно від характеру і масштабу інциденту. Перші три доби — критичний період для прийняття рішень: саме тоді визначається, чи залишиться ситуація локальною провокацією, чи переросте у ширшу фазу конфлікту. За інформацією співрозмовників, у разі серйозного порушення режиму перемир'я активізуються передбачені опції — від негайних дипломатичних демаршей до запровадження додаткових економічних санкцій та посилення військової підтримки.

Сценарій містить кілька етапів реагування. На першому етапі — негайна фіксація порушень і їхнє оприлюднення на міжнародній арені, залучення ООН та інших багатосторонніх інституцій. На другому — практичні кроки з боку західних партнерів: посилення оборонних постачань, розгортання додаткових засобів розвідки та моніторингу, а також підготовка санкційних списків і правових механізмів відповідальності. Третій етап передбачає варіант «стримування і відсічі», який, за словами джерел, може мати широкий спектр форм — від масштабних економічних тисків до більш радикальних заходів, що вимагатимуть прямої участі провідних світових гравців, включно з США.

Концепція 72 години закладена як часовий проміжок для максимального скоординованого реагування. Впродовж цього періоду відбуваються ключові процеси: збір і перевірка розвідувальних даних, консультації на політичному і військовому рівнях, ухвалення рішень про заходи стримування та їхнє оперативне втілення. Для України це означає, що її запити на підтримку від союзників мають бути оперативно оброблені, а механізми передачі необхідного озброєння й техніки — готові до активізації.

Для США і ЄС це тест на здатність швидко перейти від декларацій до практичних дій: від оперативних постачань зброї й обладнання до розгортання сил стримування на суміжних територіях. Водночас ініціатори плану підкреслюють, що пряме залучення іноземних військ у бойові дії — крайній і малоймовірний сценарій, проте він не виключається у разі значної ескалації або загрози більш широкого регіонального розповсюдження конфлікту.

Реалізація погодженого сценарію матиме низку політичних та гуманітарних наслідків. По-перше, швидке посилення санкційного тиску на РФ може призвести до подальшої ізоляції Москви, але одночасно загострити енергетичну та економічну напруженість у Європі. По-друге, нарощення військової підтримки України означатиме зміцнення оборонних спроможностей, проте ймовірно збільшить рівень бойових дій на місцях та ризик для цивільного населення.

З огляду на безпекові гарантії, у разі реалізації жорсткіших кроків з боку Заходу можливі наступні реакції: дипломатична ескалація, нові санкційні пакети, а також посилення військового присутності союзників в регіоні. Для західних партнерів головне завдання — збалансувати ефективність відповіді з мінімізацією ризику прямого зіткнення глобальних сил.

У підсумку, погоджений механізм — це сигнал, що Україна та її союзники налаштовані діяти швидко і скоординовано в разі зриву мирних домовленостей. Проте успіх такого підходу залежатиме від оперативності обміну інформацією, політичної волі партнерів і здатності утримати ескалацію в межах контрольованих рамок. Саме тому ключовим залишається не лише готовність до відповіді, а й превентивна дипломатія, яка має мінімізувати ймовірність того, що сценарій «72 години» взагалі доведеться застосувати.