Трамп і Гренландія: яка угода і роль Рютте

Нещодавня заява про те, що Трамп нібито «передумав забирати Гренландія силою», знову підняла хвилю питань про можливу купівлю або інші формати взаємодії між США і автономією в складі Данія. Насправді, навколо ідеї щодо території накопичилося багато міфів і політичних спекуляцій. У цій статті розглянемо, про яку саме угода може йти мова, які юридичні та політичні обмеження існують, і яку роль у процесі може відіграти прем'єр Нідерландів Рютте.

Інтерес США до Гренландія не новий: стратегічне розташування на північному атлантичному маршруті, багаті природні ресурси й зростаюче значення Арктики для безпеки роблять цю територію привабливою. Раніше у ЗМІ фігурували заяви про можливість купівлі, а також різкі реакції з боку Данія та місцевих органів самоврядування. Слід зазначити, що будь-яка спроба односторонньо «забрати» територію зустріне юридичні й політичні перешкоди: Гренландія має значну автономію, а питання суверенітету регулюється міжнародним правом і двосторонніми угодами.

Тому коли з'являються повідомлення, що Трамп «передумав» діяти силою, це радше знімає рівень прямої військової загрози, але не означає, що тема зникла. Політики часто використовують жорсткі формулювання для тиску в переговорному процесі, а дипломатичні канали продовжують працювати у менш гучному режимі.

Під словом угода можуть матися на увазі різні сценарії: купівля землі, оренда бази, довгострокові інвестиції в інфраструктуру, або оборонні договори з участю НАТО. Важливо розрізняти ці варіанти. Повноцінний продаж території від Данія до США є малоймовірним через політичні та правові наслідки, тоді як економічні та військово-стратегічні домовленості — цілком реалістичні.

У разі інвестиційних або військових угод США могли б добиватися права розширення баз, спільних наукових програм, доступу до мінеральних ресурсів або участі в проектах розвитку логістики в Арктиці. Такий підхід дозволяє досягти стратегічних цілей без зміни статусу суверенітету Гренландія і мінімізує ризики дипломатичного загострення.

Рютте може відігравати кілька ролей у цьому контексті. По-перше, як лідер країни-члена ЄС і активного партнера по НАТО, він може виступати посередником у багатосторонніх дискусіях, спрямованих на зниження напруженості та формування кооперативних форматів в Арктиці. По-друге, Нідерланди мають економічні інтереси в морських перевезеннях і енергетиці, тож Рютте може просувати ідеї про спільні проекти, які враховують інтереси європейських країн.

Якщо переговори відбуватимуться у багатосторонньому ключі, це зменшить ризик односторонніх рішень і посилить роль міжнародних інститутів у врегулюванні арктичних питань. Для місцевого населення Гренландія важливий аспект — збереження культурної і політичної автономії, тому будь-які домовленості мають включати місцеві громади. У підсумку, найімовірніший сценарій — це не «перехід території» до США, а складні багатосторонні домовленості про безпеку, інвестиції та співробітництво в Арктиці.

Таким чином, гучні фрази про «забирати силою» часто виявляються риторикою, а реальна політика будується на переговорах, юридичних нормах і врахуванні інтересів усіх сторін. Роль Рютте у цьому процесі може бути корисною для забезпечення стабільності й пошуку компромісів, але остаточний результат залежатиме від балансу геополітичних інтересів, позиції Данія, і вимог місцевого населення Гренландія.