Питання масових переміщень населення від початку російського вторгнення в Батьківщину залишається одним із найгостріших у публічному дискурсі. Журналісти та аналітики постійно намагаються підрахувати, скільки саме чоловіків залишили межі України від початку бойових дій, але відповіді різняться залежно від джерел і методології. У цій статті розглянемо, якими способами отримують цифри в ЗМІ, чому оцінки розходяться та які наслідки це має для суспільства й економіки.
Як медіа і аналітики формують оцінкиІнформація про міграційні потоки надходить з різних джерел: офіційних даних прикордонних служб, статистики інших країн щодо реєстрацій біженців, аналітики мобільних операторів, опитувань у громадах та матеріалів журналістських розслідувань. Кожен із цих методів має свої обмеження. Так, записи пропуску через кордон фіксують перетин кордону, але не вказують на те, чи особа повернеться, чи перетинає державний кордон кілька разів. Державні реєстри інших країн показують кількість офіційно зареєстрованих осіб за програмами тимчасового захисту, але не охоплюють тих, хто залишився без реєстрації або перетнув кордон неформально.
Аналітики, намагаючись узагальнити дані, використовують додаткові інструменти: зведення прикордонної статистики з даними про видачу віз і дозволів на тимчасове проживання, обробку анонімізованих даних мобільних операторів для оцінки пересувань, а також соціологічні опитування серед громадян, які залишили країну. Саме через таку суміш джерел в ЗМІ виникають різні, інколи суперечливі цифри.
Розбіжності в оцінках і їх поясненняРізні новинні видання та дослідницькі центри іноді називають різні числа, і це пояснюється кількома факторами. По-перше, часові рамки підрахунку: деякі повідомлення орієнтуються на перші місяці конфлікту, інші — на триваліший період. По-друге, критерії: хтось включає тільки громадян віком від 18 до 60 років, інші враховують усіх чоловіків незалежно від віку. По-третє, врахування повернень: частина людей, що виїхали, згодом повертаються, що ускладнює підрахунок «постійних» відтоків.
Окрему роль відіграють методологічні припущення. Наприклад, оцінки, отримані на основі даних мобільних операторів, можуть недооцінювати кількість осіб, які користуються іншими засобами зв’язку, або тих, хто вимкнув телефони. Статистика реєстрацій у країнах ЄС не показує людей, які перетнули кордон транзитом і залишилися в третіх країнах. Тому важливо читати повідомлення уважно: коли ЗМІ називають цифри, варто звертати увагу на джерело й метод.
Наслідки для суспільства та державиВідтік значної частини чоловічого населення позначається на ринку праці, демографії та соціальній стабільності. Втрата трудового потенціалу в інфраструктурних і виробничих секторах впливає на швидкість відновлення економіки. Родини, що залишилися, стикаються з нестачею годувальників, психологічним навантаженням та збільшенням навантаження на соціальні служби. З іншого боку, міграція створює нові мережі підтримки та можливості для грошових переказів, які можуть частково компенсувати економічні втрати.
Ключовим завданням для держави та громадянського суспільства є прозоре відслідковування потоків і надання підтримки як тим, хто залишив країну, так і тим, хто лишився. Надійний доступ до перевірених даних допоможе ухвалювати більш ефективні політичні рішення: від планування обороноздатності до програм відновлення й соціальної підтримки. Водночас медіа мають відповідально інформувати, роз’яснювати методи підрахунку та вказувати на невизначеності в оцінках.
Підсумовуючи: цифрові та офіційні джерела, якими користуються журналісти, дають різні уявлення про масштаби виїзду чоловіків з країни під час воєнного періоду. Щоб оцінки були корисними для суспільства, важливо звертати увагу не лише на самі цифри, але й на їхні джерела, часові рамки та методи підрахунку. Тільки так можна отримати реалістичну картину і сформувати збалансовану політику реагування.