Пояснення від відомого експерта дочекалося широкого резонансу: Портников розкрив справжній сенс переговорних маневрів кремля, показавши, якими інструментами Москва прагне скористатися в разі зміни балансу сил у Вашингтоні. Це важливо для розуміння сучасної геополітики, оскільки поєднання внутрішньополітичних процесів у США та зовнішньої стратегії росії створює небезпечну конфігурацію для України.
Як саме працюють тези кремля та їхній потенціал при сприятливій політичній кон'юнктурі в СШАпутін та його оточення давно вивчили механіку зовнішньої політики західних країн: вони використовують не лише військові, а й політичні, медійні та правові важелі. У випадку посилення впливу фігур, схильних до ревізії лінії щодо росії, кремль отримує можливість просувати свої умови без відкритого військового протистояння. Трамп, як політик з чітким бажанням перебудовувати американську зовнішню політику, може стати для Москви тим каталізатором, який дозволить реалізувати кілька цілей: послабити санкційний режим, створити прецедент для визнання сфер впливу, а також отримати політичні гарантії безпеки для російських дій.
За словами Портникова, ключові механізми включають: створення інформаційних наративів, що нібито виправдовують «компроміси», тиск на внутрішньополітичні інститути союзників, а також використання особистих контактів і потенційних домовленостей поза мейнстрімом дипломатії. Це дозволяє росії вести «переговори з позиції сили», коли інструменти тиску комбінуються з дипломатичними пропозиціями, що виглядають привабливо для втомлених від конфлікту аудиторій.
Роль інформаційних операцій та вплив на громадську думкуОдним із найпотужніших інструментів кремля є системна дезінформація. Вона спрямована не тільки на зовнішні аудиторії, а й на підрив довіри всередині демократичних суспільств. Якщо політична фігура в США дає сигнали про готовність до пом’якшення позиції щодо росії, ці наративи миттєво підсилюються: створюються історії про «виснаження» НАТО, «необхідність миру будь-якою ціною» і «право до сфер впливу».
Портников відзначає, що поєднання декларацій окремих політиків з масштабними інформаційними кампаніями може змінити громадську думку настільки, що суспільний запит на поступки посилиться. У такому випадку тиск на уряди Європи та США стає подвійним — зовнішньополітичним і внутрішнім, що дозволяє Кремлю вимагати поступок, вкладаючи їх у рамки «реалістичної політики».
Що може протиставити Україна і її партнериОборона від таких стратегій має бути багаторівнева. По-перше, посилення власної інформаційної стійкості: прозорі канали комунікації, спростування фейків, активна робота з міжнародними медіа. По-друге, дипломатична робота з союзниками для формування єдиної позиції щодо будь-яких пропозицій, що можуть зашкодити суверенітету. По-третє, економічна та військова підготовка, яка робить будь-які компроміси дорожчими для агресора.
Портников наголошує на важливості прогнозування потенційних жестів кремля і підготовки контрзаходів заздалегідь: юридичні гарантії, чіткі механізми перевірки виконання домовленостей і умова недопущення переговорів за закритими дверима без широкої міжнародної присутності. Також важливим є збереження санкційного механізму як інструмента застави та стримування.
Висновок очевидний: у разі зміни балансу політичних сил у провідних столицях Україна опиниться під додатковим тиском, якщо не підготується системно. кремль прагнутиме скористатися кожним слабким місцем — інформаційним, політичним або юридичним — а значить, відповідь має бути комплексною, координаційною і проактивною. Слова Портникова — це не просто діагноз, а заклик до пильності та стратегічного планування, щоб не дозволити зовнішнім маневрам стати фатальними для країни.