Українське суспільство розколоте, але більшість вважає здачу Донбасу категорично неприйнятною. Люди бояться, що це лише розпалить апетити агресора. Питання компромісу між територіальними поступками й прагненням до тривалого миру стає одним із центральних у громадських дискусіях, політичних дебатах і міжнародних переговорах. Водночас важливо зрозуміти, на які саме умови готові погоджуватися громадяни та які гарантії безпеки вони вважають прийнятними.
Що українці готові віддати і які гарантії вважають необхіднимиОпитування та соціологічні дослідження показують, що для більшості українців питання Донбас пов’язане не лише з територією, а з безпекою, національною ідентичністю та майбутнім суверенітету. Готовність на певні компроміси зростає лише за наявності чітких, міжнародно закріплених гарантій безпеки: постійних миротворчих місій під егідою ООН або ОБСЄ, юридичних механізмів притягнення до відповідальності за агресію, а також економичних інструментів для відновлення регіону.
Багато українців готові розглянути певні тимчасові політичні рішення, якщо вони супроводжуються міжнародними гарантіями невтручання, демілітаризацією кордону і безпековими механізмами, які неможливо легко відмінити. Ключовими умовами є:
незмінність міжнародного статусу кордонів до моменту повного припинення вогню; прозорість та контроль міжнародних сил; відновлення справедливості та прискіпливий контроль за виконанням домовленостей.
Ризики часткових поступок без гарантійГоловний страх громадян — що жодна поступка без надійних механізмів контролю не зупинить подальшої агресії. Історичні приклади й сучасні сценарії демонструють: коли агресор отримує територію без жорстких зобов’язань, ризик ескалації зростає. Тому навіть ті, хто готовий до компромісів, вимагають юридичних і політичних гарантій, які мають бути закріплені на міжнародному рівні.
Короткострокові угоди, підписані під тиском, часто стають джерелом нових конфліктів. Саме тому суспільна довіра залежить від прозорості переговорів, участі незалежних міжнародних посередників і гарантій для цивільного населення. Перш ніж погоджуватися на будь-які територіальні поступки, більшість українців очікує чітких планів реінтеграції, безпеки і відновлення інфраструктури.
Які моделі гарантій безпеки сприймають громадяниСеред варіантів, які сприймаються як реалістичні й прийнятні, називають: міжнародні миротворчі контингенти з широким мандатом, багаторівневі контрольні механізми з участю ЄС та НАТО, а також довгострокові економічні програми відновлення з прозорим фінансовим контролем. Для багатьох критично важливими є також механізми повернення переселенців, захист прав меншин і відновлення місцевого самоврядування в умовах безпеки.
Погодження на будь-які політичні компроміси має супроводжуватися чіткими етапами контролю і можливістю міжнародних санкцій у разі порушень. Тільки так громадяни готові дискусійно розглядати альтернативи повної відмови від територій, але такі рішення потребують широкої суспільної підтримки та гарантій на міжнародному рівні.
Підсумовуючи, можна сказати: українці прагнуть миру, але мир на умовах невизначеності та без надійних гарантій сприймається як загроза. Тому будь-які рішення щодо Донбасу мають базуватися на принципах прозорості, міжнародної відповідальності та реальних механізмах захисту безпеки і суверенітету. Лише така комбінація може забезпечити довготривалу стабільність і довіру в суспільстві.