Авіація росії: на що окупанти роблять ставку

За останні місяці можна спостерігати помітну зміну пріоритетів у військово-повітряних силах сусідньої держави. Через зростаючі втрати та технічні обмеження великі літаки дедалі частіше не можуть виконувати своїх завдань. Натомість акцент робиться на ударні дрони та інші низьковитратні рішення, що дозволяють зберегти оперативність при обмежених ресурсах. Така трансформація має як тактичні, так і стратегічні наслідки для регіональної безпеки.

Традиційні важкі літаки, включно з великими бомбардувальниками, стикаються з численними проблемами: технічне старіння парку, складність обслуговування, брак запчастин через санкції та цілеспрямовані удари по інфраструктурі. Крім того, високий ризик ураження від засобів ППО та протиповітряної оборони робить їх застосування більш ризикованим і дорогоцінним. Унаслідок цього командування змушене шукати альтернативи, які дозволяють зменшити витрати та уникати масових втрат.

Ключовим напрямом стала модернізація ударних дронів. Ворог інвестує в підвищення дальності, точності наведення та живучості таких систем. Поліпшення включають краще оптичне та радіолокаційне обладнання, інтеграцію систем зв'язку з малою ймовірністю перехоплення та адаптацію під різні типи боєприпасів. Це дає змогу здійснювати прицільні удари без залучення пілотованої авіації і зменшує ризик втрат персоналу.

Крім безпілотників, робиться ставка на легку та штурмову авіацію, яка здатна виконувати оперативні завдання ближнього радіусу дії. Такі літаки простіші в обслуговуванні та дешевші за великі бомбардувальники. Водночас підвищена увага приділяється системам логістики та ремонту, щоб зменшити час між бойовими вильотами. Командування акцентує на мобільності та скороченні залежності від великих авіабаз, що робить авіаційні групи менш вразливими до ударів.

Перехід на масове використання безпілотники і легкої авіації змінює спосіб ведення бойових дій. По-перше, це створює більшу кількість точкових атак, що ускладнює прогнозування і реагування. По-друге, знижується загальна собівартість операцій, але зростає потреба у виробництві електроніки, датчиків та боєприпасів нового типу. Це веде до перерозподілу ресурсів: менше ракет великого калібру, більше дрібних боєприпасів для дронів і адаптаційних комплектів для цивільних або застарілих платформ.

Також важливо розуміти, що така стратегія має обмеження: ударні дрони і легкі літаки вразливі до ефективної ППО та кібератак на канали управління. Тому успіх такої трансформації значною мірою залежатиме від здатності забезпечувати захищений зв'язок, навчання операторів та постійне технічне оновлення.

Підсумовуючи, можна сказати, що через втрати ефективності традиційної авіації ворог суттєво модернізував власні ударні системи, роблячи ставку на ударні дрони, мобільну легку авіацію та посилення логістики та ремонту. Це змінює обличчя повітряних операцій і ставить нові виклики перед системами оборони, які повинні адаптуватися до більш дрібних, але численних загроз.